Хелоу, еврі баді! Буду просто писати, а що з того вийде, я й сам не знаю...
Знаєте, повія, яку замовляв Яременко в мене асоціюється з Марією Магдалиною... Можливо тому, що в неї професійної етики набагато більше, ніж в нинішньої зекоманди разом узятої... Піздєц, але фраза «анал-табу» має набагато більше сенсу, як для політики всієї України, так і для професійної честі, ніж піздьож з трибуни Верховної Ради... Ці два слова набагато більше важать, ніж купа законопроектів. І одна повія може поставити на місце всіх депутатських блядєй...
То в кого з них менше гріха, а більше святості?.. Світ перевернувся... Французи активно підмахують Росії, яка їх їбе, або лише намагається... Назвати їх повіями? Ні, шановне панство, не можу, бо в повій є кодекс честі та професійна етика... Нам варто почати поважати повій... Але варто почати зневажати політичних блядєй, які ладні прийняти з усіх сторін... Точно так, як казав наш дорогий, а він таки дорогий(!), Зе...
І він нам ще виллється сльозами та грішми... І Зе, і Коломойський, і вся ота суча блядва...
Час працює проти нас. Я розумію,що постійні революції виснажують всіх... Але Зе зливає країну набагато швидше, ніж ми встигаємо реагувати.
Дві жінки, яким вистачило сміливості сказати, що зелене лайно має бути скаране на голову... Всього лиш дві жінки! Інші забгали язики до сраки і бігають слідом за шмарклею, підсовуючи цидулки... Курва, ви нікчеми! Які б у вас заслуги раніше не були!
Україна — країна, яка нівелює все і всіх. У нас і святий стане грішником, і грішник стане святим! Аби за ним стояв дядько, в якого мошна була повна золотих червінців.
Але і те не рятує. Навіть коли червінці даються на святе діло, вони все одно будуть витрачені на зло. Бо хорошими справами вимощена дорога до пекла! Ви про це мабуть і не знали? А дарма! Читайте Біблію, коли ви скандуєте «Армія, мова та віра»! Бо особливо вірити потрібно в те, про що хоч трохи знаєш. А що ви знаєте? Нічого!
Тупе, забите стадо! Яке нищили голодом, колгоспами... Лише одиниці всупереч, а не завдяки, не виросли продуктом комуністичної системи... Але, тим не менш...
І лише одиниці зможуть зрозуміти, про що тут написано, бо це пишу не я... Можливо не я... Я лише провідник. А вам далі вирішувати, хто ви і де ви, і ким ви будете далі... Шкода, що так сталось. Мені б набагато затишніше було, аби я був разом з усіма вами, але не можу... Бо не всі справжні. Бо не всі, хто нап'яв вишиванку, є українцем. В мене от є вишиванка, але я її вдягнув лише два рази... Можливо тому, що ще не час. Можливо тому, аби мою вишиванку не перетворити в нічого не варту попсу. Бо вишиванка, для мене важить набагато більше, ніж модна одежина в певних колах... Я так не хочу, і я так не буду.
Багато з вас не сприйме цей текст взагалі, чимало його зрозуміє лише частково... То — нормально. Я не пророк, я лише провідник, людина, яка насправді дуже втомилась... Я намагаюсь вивернути свою душу вам, розіп'ясти її,хоча і сам не дуже розумію, що я роблю... Я знаю, що таких, як я, багато... Нам морально важко, і нам потрібен вихід емоціям... Я ось маю змогу писати, хоч якось вимістити ту частину себе, яка рветься і голосить... А хтось не може навіть і такого. Я не можу вар'ювати і демонструвати показний оптимізм типу, «все буде добре, все буде Україна». Не можу, бо розумію, що це все не виникне саме по собі... Я реаліст. І я трішки знаю історію.
В мене вже дорослий син, і я сам ще можу воювати... Але я не хочу щоб він, як ті самі студенти під Крутами поклав своє життя за те, щоб «вдячні» нащадки на це все насрали... Я сам готовий воювати за Україну, але не готовий віддавати життя за довбойобів... Вибачте, але життя мого сина та моє, я ціную, а життя довбойобів — ні. А українці в більшості — довбойоби. Так вже воно виходить. Але так....
І оте «Слава Україні» я кажу одиницям, і відповідають мені одиниці. І славлю Україну не нинішню, а якусь Україну в вакуумі, бо нинішню за що славити? Нинішня сама себе нищить...
Але...
Але...
Але...
Слава Україні!
