Володька нарешті вклався. Поруч перділа невдоволено Лєнка.
- Вері імпотент! З англійської — дуже важливий. Не дарма воно в тих англійців отак! — думалося їй державною... Перша, а як не крути, леді... Лєнка ще раз невдоволено перднула.
Володька щось муркнув і затих. Під носом в такт дихання пульсувала велика зелена булька...
Володька стояв на трибуні перед величезним натовпом. Права рука була витягнута вперед таким чином, наче щось давала.
- Земля народу! Люди мають право її продавати і купувати! А коли що — зробимо референдум!
Тільки народ збирався плескати, як згори залунав голос, дуже схожий на голос Бампера:
- Нє! Ну ви його послухайте! Вова! Ти охуєнно придумав! Фабрики рабочім, землю крєстьянам! А сам шо, через год збираїся ласти від сіфілісу склєїти і потім лежати сотню років на Хрещатику в мавзолєї?
Вова! Хуй ти вгадав! Вже пів України молиться, щоб ти здох прямо зараз, а інша половина дуже хоче тобі помогти! І лежати ти будеш не в мавзолєї, а в кращому випадку на смітнику під Києвом, а в гіршому — тебе вчителі, ФОПи будуть олівцями штрикати, доки ти не здохнеш, а бляхери машинами на шмаття роздеруть, яких ти кинув. І це, Вова, чисто твій елєкторат. А операцію, щоб тебе зловити і закатувати спланують порохоботи, бо вони, блять, розумні та хитрі. Їм не треба об тебе руки марати, вони потім тільки рошенки жерти будуть і спостерігати, як тебе твої на шмаття рвуть. ПОНЯВ!!!!
Володька прокинувся. Зелена булька лопнула і розтеклась по фізіономії. Поруч невдоволено перділа Лєнка.
- Хорошо, шо ето сон...- подумав він.
- Скажи спасіба, шо це пока шо сон! — десь здалеку пролунав голос дуже схожий на голос Бампера.
Світало. Прокидалась потроху Україна. Прокидалась і не знала, що буде далі. Не знав і той, хто так хвацько видував вночі носом зелені бульки. Адже складно прогнозувати щось, дивлячись через призму зеленої шмарклі...
