Розпечене залізо слів
Гартує знову мою душу,
Хоч бути воїном не мушу
На площі цій без ліхтарів,
Де місяць чорний, наче рок,
Де зорі білі аж від болю,
Де взяв мене, на жаль, без бою
Холодний зміст твоїх думок.
Де, знемагаючи від мук,
Що вбили пристрасть і відвагу,
Я у собі знайшов наснагу
Твоїх не відпустити рук…
