Зорі сипляться з неба крізь просинь…
Точить ніч молодик, наче серп…
Не розтрачуй на мене цю осінь,
Де я знов одержимо затерп.
Не жалій за цю тугу безкраю,
За сльозу, що їдка, наче ртуть.
Я постукав у двері до Раю
По-дитячому м'яко, мабуть.
Слів у світі багато важливих,
Та сьогодні вони — як круки,
Бо у тисняві мрій метушливих,
Бач, не втримав твоєї руки…
Бо, шукаючи первісні рими,
Ті, яких не торкався ще гріх,
Я прослухав, коли за дверима
Стало тихо без кроків твоїх…
