Революціонер Російський ішов центральною вулицею Грозного, — він знав що тут колись кувалася міць народу, котра мала усунути від влади комуністично-номенклатурний клас Росії від влади аби російський народ міг здобути свою свободу у нерівному протистоянні між простим народом та політиками, котрі мали за своєю спиною танки та грамати.

Народ програв.

Та Революціонер Російський був упевненим, що необхідно продовжити війну за свободу російського народу аби люди мали змогу жити цивілізованим життям після Путіна, котрий зміг обіграти демократів та став тою фігурою, котра знищила дух свободи у російському народові, купивши для себе владу та купивши тих росіян, котрі хотіли змінити долю Росію, — та лишень сумирно дивилися як влада знищувала паростки свободи в країні, котра мала стати новою Америкою, а стала лишень новою Золотою Ордою.

Революціонер Російський писав книгу про життя лібералів, котрі були репресовані колишнім президентом Росії Путіним, який колись тримав демократію живою, хоча і був надто корумпованим та слабким аби піти шляхом ринкових реформ та структурних змін.

Революційний знав що причиною російської диктатури був не Путін, — а сам російський народ, котрий не хотів впливати на владу та боротися за своє майбутнє, прозябаючи свій шанс на достойне життя.

«Росіяни хотіли жити у багатсві та комофрті і Бог дав їм такий шанс, створюючи умови для створення реальної опозиції та для боротьби проти корупціонерів та брехунів, — та самі росіяни змирилися із владою казнокрадів та ішли до ще одної кривавої диктатури, котра мала змити цей гнійний наплив злодіїв та відновити владу Сталіна над Росією. Саме небажання росіян працювати для своєї країни зумовило прихід до влади Демида Товстого, нового президента Росії, котрий прийшов до влади після революції проти Путіна», — думав Революційний.

Росіяни бачили в Путіні символ демократії та символ нового життя без імперського інстинкту. І саме Путін був тією сходинкою до демократії та лібералізму, котрі мали замінити потяг до диктатури та обкрадання чужих народів.

Революційний це знав.

Та що було робити росіянам зараз, коли Демид Толстой, котрий прийшов до влади в Росії та був палким прихрольником відновлення монархїі та все ж таки відновив цю монархію, проголосивши себе реінкарнацією сім'ї Романових, — правив Росією, відновивши опричнину та масові катування «ворогів народу» і спалення «неарійських книг»?

В 2025 році росіяни повернули до влади Путіна, котрий сидів у тюрмі як «реакціонер» та «ворог народу».

Це було несподівано: після того як Толстой спалив свою жінку як відьму, — люди повстали проти психічнохворого тирана аби захистити свої сім'ї від деспота, котрий міг легко казнити будь-кого хто йому не поодбався...

Росіяни були тиранічним народом, котрий не відчував відповідальності за своє життя та не міг змінювати владу, бо всім було плювати на мораль та закон, — але все ж у російському народові залишився сильний інстинкт самозбереження що і зумовив необхідність тиранічної демократії, нового терміну Путіна, на новоязі...

Революціонер Російський згадав як колись новояз намагався впровадити у життя Толстой.

Тирана Толстого казнили самі люди як колись Каддафі.

Щоби перемогти тирана росіянам потрібно було перемогти у громадлянській війні, котру розв'язав Толстой аби втримати владу, — та його зрадило оточення, котре підкупив Путін, котрий і керував революцією із тюрми за допомогою телпатії та своїх агентів, котрі були всюди.

Так, Толстой був категоричним пртивником Сталіна, — та навіть це не перешкодило ще одній демократічний революції в Росії, котра сталася 2025 року коли самі росіяни уже сумували за путінськии часами та були переконаними що саме Путін, котрий балансував між демократією та диктатурою міг навчити російський народ демократичним процедурам та життю по закону.

Путін знову прийшов до влади та відновив вибори та Парламент.

Так, свободи слова не було, бо Путін був переконаний, що свобода слова викличе у народу зворотню реакцію та приведе до повстання проти аристократичного правління Путіна.

Та все таки опозиційна діяльність була знову дозволена і люди могли виходити на вулиці із акціями протесту, що і робили молоді ліберали.

І тепер — пілся поверненя Пуітна — Революціонер Російський думав як йому поефективніше звернутися до народу аби народ почув його та вийшов із цього зачарваного кола диктаури та деградлції.

- Ми стали лишень споживачами того продукту, котрий нам дають із верху, — промовляв Російський до натовпу, — ми стали лишень рабами, котрих викоритсовують шахраї аби дорватися до влади та гнобити нас, тому що ми самі дозволяємо ошуканцям нас обдурювати, бо ми самі обдурюємо себе: нам необхідна не тиранія, а свобода, бо лише свобода може дати нам життя та достаток, народ, котрий не впливає на владу живе бідно, бо він нічого не хоче робити для власного комфорту, а значить він не заслуговує на життя, і ми поки що незаслуговуємо на життя.

Люди розійшлися.

Визрівала нова розвилка, — або підсилення демократичних інститутів, або швидкий тиранічна антиреволюція проти Путіна.

«Росіяни мусять примусити себе діяти аби впливати на життя своєї країни, бо лишень так можна вийти із тої депресії ,в якій опинилися російські люди», — думав Революціонер Російський в СІЗО після мітингу, — ми повинні змусити еліту працювати на народ, а не лінуватися давати людям цивілізацію, лишень союз між елітою та народо, котрі зможуть разом вести Росію до Реформації можуть дати народу та всім російським людям шлях до справжньої країни, а не симулякра, котрим і є Росія та її народ зараз".