Літо стало новим початком судного шкільного року. Але — не треба бачити лишень негативне. Позитивне — також існує: це певне виявлення того що ти можеш зробити для себе та заміри того як ти змінився впорівнянні із минулим самим собою.
Україна стала для нас матір'ю. Ми любимо свою землю та прагнемо вбити своїх ворогів котрі вимагають від нас стати рабами — бо це їхній наказ.
Ми не знаємо ще скільки буде тривати ця круговерть — але, ми сигналізуємо світу що ніколи не здамося: цінності для нас важливі, бо без них жити не реально.
Сновидіння вітру стали для нас бальзамом на душу — він, цей час, котрий летить із Заходу, змінює для нас центр тяжіння розуму та душі.
Варто просто існувати — не важливо ким та чому: просто існувати як птах, котрий завше може перемогти важке земне тяжіння. Інше не стане реальністю — ти сам її твориш...
Інші люди прийдуть та заберуть на небо — та ти там не спімаємш свого ключа до вічности, його можна знайти лишень зі своїми: вітер не принесе бажаного, бо він пустий: там немає щедрості та музики України, вона є лишень тут, звідки ми не поїдемо ніколи.
Цінність бажати іншим добра та слова про вічний рай для вільних звучать по-новому.
Різносторонні частини єдиного пазлу знову сходяться і ми зшиваєм нашу Батьківщину.
В тяжких боях ми знову перемагаємо себе та цінуємо те що інші роблять не лишень для нас — але і для світу, нашого тепер уже світу.
Новий день скаже, що треба просто забути всі тривоги: але, ми переможемо та забудемо їх лишень разом.
