В ці дні коли свобода людини знищується Путіним ми можемо ще раз обдумати питання Сєнцова: він став просто жертвою великої змови правителів про владарювання над людством котре ще не може збагнути що його ведуть до убою, — немає ніяких цінностей та моралі, просто всі стали лишень пливти по течії аби відхреститися від своїх же спасителів, що прагнуть бути лишень джерелом переформатування незручного життя для власників Землі, що стає просто сміттям на фоні стрімкої деградації людини.

Зараз варто звернути увагу на те що світ зупинився: немає вже минулих швидкостей розвитку, — є лишень самобичування, що стало нормою для світу мертвих. І зараз лишень самі репресії нагадують нам скільки ми втратили коли стали байдуже ставитися до власних братів та сестер, що вмирають на хресті за наші гріхи та нашу свободу, що ми продали за гроші. Немає вже ніяких миттєвостей щастя, що може нам принести приємний сюрприз, — просто сам час став для нас ворогом, бо ми падаємо у велику ніру для ідіотів, що не можуть зрозуміти власного шляху історичного поступу...

Саме зараз всі стали просто тікати від себе аби не розуміти та не відчувати цього болю самотності, що стала для нас лишень подругою, котру можна використати та обманути, бо ця подруга і є ми самі, що не можуть більше готуватися ядо складної дороги, бо сама дорога зниткла від наших слідів. Тож саме час колтрий ламає наші плани по заволодінню своїм життям приносить нам лавину смутку, що народжує безперестанний крах розуму вільної людини, що продала душу дияволу за можливість бути владомочною та переможною: ця печаль фальшива, всі ми розуміємо що ці роки це останні роки життя нашої цивілізації і що ми загинемо всі бо ми просто папір, що став не потрібен богам. Тож для нас відкривається лишень один пейзаж, — як ми будемо помирати в болях чи без страждань.

Саме тому: лишень сам процес преображення людського серця ще може нам дати шанс перебудвати своє життя, бо смерті не існує, тож ми можемо ще мати влансий прхисток у влансій домівці, що ще може давати нам велику надію. на завтршній день. Та немає вже молитви до Бога, бо ми просто не можемо перегорнути сторінку історії, котра пливе за нами аби довбати наші голови сокирою совісті. Тож лишень сам процес занурення у наше минуле може дати нам відгадки про подальші кроки сутінок часу, що може перетворити наші дні на початок нової ери.

Нині вже немає ніяких принципів та ніяких людей, що можкуть дарувати нам відпочинок: ми всі стали просто роботами, що не хочуть більше блукати серед тіней великих шляхів та немає вже ніяких мотивів до праці: всі стали просто тамувати біль в стакані аби не бачити приросту влансих гріхів, що наближають нас до хреста вічного в пеклі. Тож лишень сам процес омолодження власних душ дає нам фальшиву надію. на те що ми можемо ще щось виправити бо ще є час,- та немає ніякого часу бо ми стали одні серед полів безмежного потопу життя. І лишень вітер рзносить наші секрети по світу гріщників, що повстали на грішників.