Все тече, все міняється... Людина знову виходить на арену бою для того аби здолати ті виклики часу, котрі існують для неї в цьому світі, що кидає заборону жити для всіх хто не здатен перемогти в собі течію води, котра зберігає пам'ять про всі інкарнації та всі мотиви переходу одного всесвіту в інший...
Якісь солдати ходять, шукаючи можливості вбивати — та вже немає вбивств: людина перейшла на четверту плотність та стає птицею, що здатна вимагати від богів якісь речі, котрі можуть здолати сонце, що гріє всіх та йому все одно як ми користуємося його проміннями, — він просто робить свою роботу та зігріває всіх своїм розумом. Вже немає більше сумнівів: людина перемогла свій крах та рухається до списку, що має дати їй розум та відчуття реальності, і вже не може більше бути сумнівів, — всі стали думати та працювати аби захопити всесвіт.
Людина прагне окупувати всесвіт і вона має для цього всі підстави — це і розум, це і гроші, це і таланти, і це і здобич, котра вже в гаманці... Вже буде гра, — гра, котра має здолати чужий поштовх до якогось стрибка у минуле. Та цього стрибка немає — машини часу немає і пророки, котрі говорили про те що машина часу має спасти людей помилилися: тепер людина буде рятувати всіх своїм розумом аби світ став чистим та безмежним, — і іноплнетяни, котрі мають шанс стати партнерами людей-богів стануть більше давати світла Землі аби люди перевершили свої апетити та самі розпочали нову гонку озброєнь проти сонця.
