Євробачення має замінити собою всю тяготу людського життя та подолати розпач щодо того, що не всі можуть ходити червоними дооіржками та дарувати свої усмішки телеглядачам: і лишень люди, котрі мріють про визнання та гроші можуть бути такими як усі, треба лишень забути про себе на мить та вступити до лав обожнювачів цього шоу, що має забрати дух часу від людини та привести кожного на червону доріжку...
Насправді ми всі вже на червоній доріжці — ця планета це театр, котрий показує всім як треба долати свої проблеми та жити так ніби ти вже труп, котрий хоче просто повернутися на інший бік в своєму гробу, бо йому незручно лежати. Саме тому всі люди можуть здогадатися про що будуть говорити шоумени, — вони просто стануть відбирати наш смуток у нашої душі та співати про великий світ, котрий нас оточує, та ніхто не бачить цього великого світу, всі лишень сподіваються, що його нам покаже ведуча шоу та учасники цієї телевистави.
Саме тому можна сперечатися про втечу від реальності та мрії про велику сцену людей, котрі не можуть бліьше терпіти свого життя, — а можна просто зрозуміти що так і має бути: раби мають бути нагодвані іграшками із магазину, котрі своїм рабам приносять сильні світу цього аби розпочати нову гонитву за ковбасою, — за тим що можна пожерти аби бути вгодованим та щасливим своїм шлунком, а душа — нехай гине все одно вже ніхто не зможе урятуватися від пекла, зваждаючи на наше життя, котре просто втратило будь-який зміст та несе нас по засніжених долинах Нілу, до початку нашого шляху...
Несе, для того аби ми нарешті зрозуміли що від реальності не втечеш і про те що за цими шоу, котрі мають присипити пильність людей та забрати у людей їхні окуляри, котрі могли би показати релаьність, — і що життя може давати плоди світу лишень для тих хто хоче в усьому розібратися та бути мудрим для проджвення свого служіння щоби всі могли не дивитися шоу із відомим результатом та правилами, а змогли перевершити себе граючи у цікаву гру, а не у виставу для бідних, котрі хочуть забути що вони самотні в цьому світі шоу.
