Ми впали у це середовище благодаті. Але — наче світло проливається на поверхню океану. Ми стали новими людьми на системності погляду.
Існує нове середовище правил — і це все про описані раніше історії...
Знову — проходить старий день.
Ми не хочемо та напружено не можемо зберегти свої цінності.
Ці правила мудрості залишаються нашими основними пріоритетами і надалі.
Заняття проходять і вони стають просто почорнілими від дощу.
Сьогодні ми зможемо полюбиити та стати повністю іншими — наче ніч втрачає куплети із книг та журналів — газети стали нашими середніми коханками.
Наче витвір уяви приведе до снів — але, треба чекати на неї вічно: вона принесе спокій.
Ми повстали проти політиків та проти цієї дурні в інтернеті — але, треба зберегти повноцінність сьогоднішньої розповіді аби читати книги та бути мудрим, — талант дається лишень тим хто вміє кохати та піклуватися...
Увечері ми станемо іншими людьми — ми приготуємося до святої вечері та привнесемо в цей світ радість та інтелект: ми просто перегорнемо сторінку старшних споминів та прийдемо до себе самі аби читати в очах своїх коханих дивні переживання.
І надалі ми знову загорнемо дитятко у ковдру аби любити його та цінувати: наш час аби знову стати ціліснім та розумним прийшов — ми маємо стати новими дітьми, котрі безжурно граються в пісочниці...
