Також це певне розуміння того що треба зупинити війну. Так, більшість в принципі не проти цього кровопролиття адже немає любові та немає свтіла, життя стало нестерпним і люди хочуть якось вийти із цієї тюрми. Але — є певне відчуття того що війна наче непотрібна адже ці всі смерті будуть покладені на алтар нової влади олігархів.
Також це певне розуміння того що Росія стрімко перетворюється в диявола що прагне спалити наш світ: ця країна стала просто смертю адже вона прагне так само як німці стати кінцем, бо ж немає у надлюдини влади над рабами. Це все стає причиною великих трагедій — але: це все спрймається та робиться місією. Люди хочуть чимскоріш вибратися із цієї Матриці та якось перестати спати.
Також це певне вивчення історичних уроків — є певне розуміння того що існує життя котре може дуже боляче катувати та нищити. Але — все ж це життя якесь таке таємниче, хочеться його пізнати. Але — це все немов би відбувається увісні адже немає ніякого усвідомлення процесів: влада прото виконує накази та робить війну самоціллю. Все це стирає певні принципи — але: світ наче сам хоче померти. Це все стається із нами адже ми не можемо більше відчувати реальності.
І більше — це певне усвідомлення того що ми справді у тюрмі, ця несвобода просто стирає та вкидає у пекло: немає бачення свого розвитку та своєї долі. Життя наче карає за невивчені уроки — але: ми не можемо більше мати силу задля виживання, світ помирає і ми наче стали іти за ним у пекло. Все це обертає нас у дияволів котрі самі хочуть покінчити життя самогубством...
