Людина стає рабом свого его, котре притягує матеріальні блоки світу та прагне набирати для себе більше і більше щоби душа могла заспокоїтися: ти не помреш і ти будеш жити, — та це лишень ілюзія, котра відкривається для людини, котра зробила центром своєї сутності мозок... — мозок це наш процесор, котрий допомагає нам жити в матеріальному світі та для входу у царство небесне потрібен не мозок, котрий просто кидається на все що блищить та прагне жити вічно, годуючи себе стереотипами про власну велич та власну обраність, а сама душа, котра повинна керувати мозком та викоритсовувати його для заспокоєння тіла та реабілітації нервової системи після важкого дня...

І саме тому коли ми концентруємося на мозкові ми віддаємо власну душу цьому світу, бо ми не здатні побачити істини своїми духовними очима, а значить ми і є зло і саме тому Єдиний не дав нам дару бачити правди для того щоби ходити по воді: бачити пастки цього світу та обоходити капкани зла щоби залишитися чистими для священодіяння цього світу: коли ми стали бачити духовнии очима істину ми будемо причащатися до тієї антиматерії, котра живе поруч із матерією та відкривається лишень тим хто зиогли наказати своєму его затихнути та слугувати нам як інструмент збереження себе та можливість служити собі для виживання в цьому світі страждань та зла.

І саме тому коли людина живе своєю душею, котра має прямий зв'язок із тілом та розумом — вона стає втягуивати в себе світло та відкривати сам прямий зв'язок із Єдиним тоді коли сама людина зможе омитися від влади его та сліпучого впливу его, котре прагне закрити очі та боятися самого джерела через свій комплекс неповноцінності, котрий говорить про те що говорять всі: Бог нас покарає, Бог на нас немає часу, Бог не дозволить нам жити... — его прагне залякати душу щоби та не спромоглася увійти у двері Ісуса та злитися із Ісусом в єдине ціле для досягнення гармонії між мозком, тілом та духом та для створення цетнру керування своїм життям та своїм внутрішнім світом у самій душі, котра спілкується із нами відчуттями: після того як людина змогла перемогти ілюзії мозку вона стає пробудженою та може бачити істину енергетичних потоків світу аби приєднатися до самого насиченого енергетичного блоку та віддавати своє тріння цьому світу та для того щоби приносити користь Єдиному та входити до кімнати таїнств життя.

І саме тому коли людина стала обирати між добром і злом добро — вона стає тримати Ісуса за руку для того щоби втриматися серед доріг пекла та увійти в саму душу Єдиного, котрий відкриає двері свого дому тим хто зуміли перемогти страхи тіла та стаи чистими від влади матерії над душею та оминути самі капакани свого власного тіла, котре завжди прагне всім керувати та мати вплив на саму душу аби змити вплив душі, бо душа зажвди говорить про важку працю та про те що саме життя це виклик та екзамен, котрий потрібно здати, — і саме тому тіло зажвди ховається від істини, бо воно не хоче померти: коли людина стає просвітленою дух святий входить в тіло та обертає його на світло і тіло вмирає, народжуючи новий дух святий, котрий стає самим богом, що зміг подолати всі труднощі цього життя, котрі є навчанням праці для самої душі, котра тут інкарнувалася для досягнення розвитку та своєї праці на благо інших: світ ловив мене та не спіймав.