Україна продожвує блукати обхідними дорогами до того місця призначення, яке вже закарбоване на карті світу та маячить нам аби ми до нього рухалися та ми ще не віримо Богу, який і зве нас до свого пошуку та свого поклику янгола, — та ми ще прагнемо обдурити долю та отримати все нічого не віддавши...

Українці плачуть про те що немає спасіння від влади, котра не помічає простих людей та продвжує жити своїм життям в той час як більшість громадян не розуміють як їм виживати завтра.

Мойсей 40 років водив єврейський народ по пустині.

Говорять що чекав поки помре останній раб, — та ні, він просто вчив євреїв ставати до виконання своєї місії, бо лишень так можна вижити.

Адже сльози нічому не допоможуть: винен ти, і ніхто окрім тебе.

І не варто згадувати про Бога, котрий має всіх врятувати, бо це його робота.

Бог дав нам можливість вижити — і якщо ми хочемо вижити ми повинні стати до важкої праці, а не проклинати тих хто робить хоча би щось.

Українці прооджвують ледь жевріти та звинувачувати в усьому владу як замінник звинувачень в сторону Бога, в якого українці наче вірять, — та говорити всім про те що сильні світу цього повинні зжалітися над простими людьми, якщо вони і надалі хочуть отримувати прибутки від своїх підприємтв, на яких працюють прості українці.

Українці погроджужть владі соціальною революцією, якщо та не стане допомагати людям та не стане працювати на людей, а не на себе.

І тут українці намагаються вибрати для себе шлях Заходу, котрий не терпить влади бандитів, — українці думають що якщо вони виженуть бандитів, то вони отримають все, бо це все стане доступним для людей, котрі раніше не могли почерпнути для себе це все, бо бандити усе крали.

Та коли бандити пішли, — виявляється що цього всього немає, а бандити щось робили для того аби це все отримати.

І українець знову співає пісеньку як закотилося сонце над Україною та все в темноті та безвиході.

І саме цього нам непотрібно робити, — не слід сподіватися що ти можеш отримати все нічого нікому не давши, бо ти геній, котрий має взяти для себе цілий світ, бо цей світ створили українці декілька століть назад: не ми створили світ, а Бог створив світ і право Бога давати те що він вважає правильним давати кожному та всім.

Та на Заході влада працює на народ, бо цей народ зміг сам стати владою: на Заході громадяни самі працюють над створенням власної країни і там немає такого порядку життя коли влада має всі важелі впливу на ситуацію, бо там народ тримає все у своїх руках та підживлює владу закону над всіма.

Саме тому українцям потрібно не тікати від реальності та шукати якихось лехких обіхдних шляхів до свого щастя та спокою, — а самим іти до перемоги над своїми стражданнями, змінюючи реальність та проектуючи на цей світ світло життя та енергію пробудження.

Наша місія у тому аби ми змогли перебороти зло, в котрому ми самі помираємо, бо ми не виконуємо тої роботи, котру нам дав Бог: ми самі помираємо у злі, бо це зло ми маємо перемагати та перекреслоювати його вплив на життя всевіту.

А ми просто підсилюємо це зло аби всі загинули разом із нами, якщо вже Бог вирішив нас вбити.

Бог не вирішував нас вбивати, — Бог вирішив дати нам всі інструменти для того аби ми спаслися та дати нам всі механізми нашого спасіння, — та Бог не може побудувати за нас нашу країну: це можемо зробити тільки ми, бо Бог не дає нікому нічого просто так, існують закони відповідно до яких кожен отримує те що заслужив, і ми поки отримали те що заслужили.

Спочатку ми думали, що росіяни дадуть нам державність аби ми могли жити в безпеці та мати можливість коритсуватися перевагами своєї дежравності, сподіваючись, що росіяни, котрі служать Богу дадуть нам власну дежраву, побудуючи її за нас.

Та росіяни лишень знищували наш фундамент держави та репресували нас, змушуючи ставати до побудови саме російськї держави.

Потім ми звільниился від влади москалів та стали думати, що свобода може дати нам розуміння того як потрібно жити та думати аби отримати свою державу, котра би захищала нас від ворогів, — та і це нічого не дало, бо свобода лишень очистила для нас галявину по якій маємо йти саме ми і ніхто крім нас.

Ми розчарувалися.

Та ми пішли по цьому шляху та почали створювати власну дежраву, думаючи що якщо ми станемо працювати то Бог нам усміхнеться та дасть нам свою благодать.

Та навіть це не допомогло,- нам прийшломся робити усе самим.

Саме тому зараз слід нарешті не сподіватися на сили добра, котрі мають нам дати те що ми заслуговуємо адже ми молимося до Бога!, — а стати соратниками Бога для того аби ми могли отримати те що заробили, бо це закони світу, котрі заради нас ніхто не стане відміняти, бо не ми головні в цій грі, — ми лишень пішаки.

Головні можуть лишень давати поради для пішаків та користуватися пішаками для своїх цілей, — саме тому нам слід стати до важкої та натхненної праці, якщо ми хочемо аби Бог нам допомогав.

Бо Бог допомагає лишень головним — тим хто щось змогли запроопнувати світу, зробивши свій вклад у спасіння всього живого.

І саме тому українці мають отримати поради як бути перешими та кращими ніж інші.

І в цьому плані ми не дуже відрізняємося від Росії, котра прагне затопити власною кров'ю світ аби всі люди погинули разом із матінкою.

Отож для перемоги над своїми проблемами слід заглянути собі у душу та зрозуміти, що нам не вистачає для життя.

А нам не вистачає того що ми не хочемо служити Богу, — ми залишаємося мертвими атеїстами, котрі не досліджують цей світ і нікому ні про що не розповідають, — ми вбиваємо Бога своєю енергією помсти та злоби і це найбільший гріх за який ми платимо втраченим часом.