Засідання лісової ради. На галявині зібралися лісові тварини. За пеньком розтошувався Кабан із колокольчиком у копитці.
К а б а н: Сьогодні ми разглядаємо роботу лісового уряду під керівництвом пана Кролика. І самого пана Кролика теж розглядаємо – персонально (пильно дивиться на Кролика. Той не реагує, засунувши у вухо слухавку). Хтось має що сказати?
До пенька підходить Їжак
Ї ж а к: А мені навіть не цікаво його розглядити. Мене огида бере, коли я його розглядаю. Мені взагалі претить, що нами керує якийсь кролик. Він жеж навіть не лісова тварина. Він хуй знає яка тварина. Кудись пострибає, морковки там натріскається, прибігає сюди, задоволений і гладкий, як барильце, «все, – каже, – в порядку». А то ми не знаємо, що у нього все в порядку. Сволота довговуха.
Повертається і сідає на місце
Л и с и ц я (що сидить з ним по сусідству): Дуже гостро, пане Їжак.
Ї ж а к: А то.
К а б а н: Бажаєте щось сказати, пані Лисицю?
Л и с и ц я (підводиться и підходить до пенька): Мені, любі мої, майже нічого додати. Пан Їжак все так докладно повідав. Звичайно, як дама, я не можу погодитися з такими непарламентськими виразами, як «барильце» і «пострибав». Скажу лише, що й команду пан Кролик собі обрав, прошу пробачити, за своїм образом і подобою. Зайця пристроїв. У попередні часи я б їх обох... (облизується). Білочку, прохіндєйку рижоморду...
О б у р е н и й г о л о с з г а л я в и н и: На себе, курва, подивись.
К а б а н (дзвонить у колокольчика): Орднунг! Прошу тиші. Ви все сказали, пані Лисицю?
Л и с и ц я: Коли це так було, щоб я все сказала?
Б у р у н д у к: Можна я скажу?
Л и с и ц я: Блін, оцю гризуню розглядувати – тільки апетит собі дратувати. (Сідає на місце).
Б у р у н д у к (встає за пеньком): Шановне товариство! Що мене особисто обурює...
Г о л о с з г а л я в и н и: Оцю дрібноту ще щось обурює! Коли це ти побуріти встиг, скотиняко полосата?
К а б а н (дзвонить у колокольчика): Орднунг! Продовжуйте, пане Бурундуче.
Б у р у н д у к: Що мене особисто обу... ображає, це те, що пан Кролик вважає себе реформатором. Реформаторів завжди лаяли за те, що вони зробили. Коли це таке було, щоб реформаторів лаяли за те, що вони не зробили? Що скажете на це, пане Кролику?
К а б а н: А пану Кролику на нас наплювати крізь щелину у передніх зубах. Він собі слухавку одним кінцем у вухо сунув, другим у рота запхав і пиздить собі у весь кролячий гонор. Тобто, пробачте, балакає, шановне тваринство.
К р о л и к (у слухавку): Петю, Петю, тут таке, тут таке... Петю, Петю...
К а б а н (посерйознішавши): А, ні, тут державні справи. Пане Бурундуче, сідайте на місце. Пане Кролику, не хочете щось сказати?
К р о л и к (поклавши слухавку на траву): Я скажу. Я таке скажу... Ви – звірі, панове. Я працюю, не жаліючи ані вух своїх, ані хвостика. Ми всі так працюємо – не жаліючи ані вух моїх, ані хвостика. Так, я реформатор. Більш скажу – я охєрєть який реформатор. Дайте мені мішок морковки, і я за годину так її реформую, що мама рідна не впізнає. Я б себе порівняв з пані Росомахер або з паном Зубровичем...
Г о л о с и з г а л я в и н и: Це ж треба так пиздіти!.. Дав Бог язика замісто совісті!.. Зубрович хєров!.. Росомахер, блядь!..
К а б а н (тихо): Що сказав пан Ведмідь?
К р о л и к (також тихо): Самі знаєте, що.
К а б а н (дзвонить у колокольчика): Орднунг! Прошу тиші. Переходимо до голосування. Хто за те, щоб висловити недовіру урядові пана Кролика і пану Кролику особисто?
Г о л о с з г а л я в и н и: А куди це пан Їжак побіг?
К а б а н: Як можна ставити такі неделікатні питання? Може, пану Їжаку приспіло...
Г о л о с з г а л я в и н и: А пані Лисиця куди побігла?
К а б а н: Ну, це вже край неделікатності... Таке – про даму...
Г о л о с и з г а л я в и н и: Та тут третина кудись розбіглась...
К а б а н: Орднунг! Голосуємо. Дзинь-дзинь-дзинь... Ай-ай-ай, пане Кролику... Ці тварі вам не вірять. Але таких тварей, що вам не вірять, недостатньо. Отже, пан Кролик залишається на посаді. Разом із своїм кодлом... Тобто урядом. Ай-ай-ай...
Б у р у н д у к: Пане Кабане, що це за свинство?
К а б а н: Сядьте, пане Бурундуче.
Б у р у н д у к: Пане Кабане, я глибоко обурений...
К а б а н: Знов він обурений! Що там обурювати, прости мені Боже? На обурених воду возять.
