Поки путін публічно говорив про «миролюбну» політику росії та відповідальність влади за все, за лаштунками вже формувалися механізми впливу на Україну. Зокрема, через листи Суркова прокладалися шляхи до створення антикультової мережі, пов'язаної з #Бройде.
Все це — Вистава одного актора!
Поглянемо на те, як пуіна вели до влади, як він завойовував владу в рашці.
Серпень 1999 року, 2% виборців.
А кінець 1999 року — вже 51% виборців.
Від невідомого прем'єр-міністра до політика, якого підтримує більша половина країни і готова бачити своїм президентом. І це менше, ніж за півроку! Занадто швидкий результат, чи не так?
Як страх стає політикою.
В серпні 1999 року рейтинги путіна як політика були значно менші за, наприклад, Лужкова, Примакова та Зюганова.
Промова Бориса єльцина:
«я вирішив назвати людину, яка здатна об'єднати суспільство. Це секретар Ради безпеки, директор ФСБ расії владимир владимирович путін. Я в ньому впевнений.»
Новий прем'єр дедалі частіше з'являється на телебаченні з жорсткими заявами.
Серпень 1999 року. Схвалення діяльності путіна народом 31%.
Чечня стає головною темою політичної риторики.
Промова путіна у Чечні : «Від імені уряду расійської федерації та від імені президента расії щиро вітаю вас. Ви проявили справжній кавказький характер. А ви повинні знати, що Дагестан є, був і буде складовою частиною російської федерації.»
І ось вже у вересні після ряду заяв його рейтинги почали йти вгору.
Вересень 1999 року. Схвалення діяльності народом вже 53%.
І почалися «раптові» теракти в Буйнакську (Дагестан), маскві, волгодонську. 4 вересня — теракт у Буйнакську (Дагестан).
9 вересня теракт в маскві на вулиці Гур'янова. 13 вересня знову теракт в
маскві, Каширське шосе. 16 вересня теракт у Волгодонську.
307 загиблих, понад 1700 поранених. (PS від ШІ: Суспільство перебувало в паніці та страху. Офіційно організаторами було названо чеченських польових командирів Хаттаба та Абу Умара ас-Сайфа. Однак саме «рязанський інцидент» змусив багатьох засумніватися в офіційній версії та породив теорію про причетність фсб.
«Мочити в туалеті»: Ключову роль відіграла рішуча позиція путіна, який закликав «мочити терористів у туалеті». Цей образ «сильного лідера», здатного навести лад, різко контрастував із сприйняттям Єльцина як слабкого й хворого президента.
Політтехнологічний розрахунок: Існують свідчення, що ще до вибухів політтехнологи обговорювали сценарій «маленької переможної війни» як спосіб підняти рейтинг безнадійного кандидата. Вибухи житлових будинків і подальша війна в Чечні ідеально вписалися в цей сценарій, забезпечивши путіну «мобілізаційне» зростання популярності).
промова путіна: «Для нас зараз абсолютно очевидно, що терористи переховуються на території Чеченської Республіки та отримують підтримку від екстремістських сил у Чечні.„
Промова путіна : «Ми будемо переслідувати терористів усюди.
В аеропорту. В аеропорту, тобто, вибачте, навіть у туалеті їх зловимо, ми їх і в туалеті розправимося з ними, зрештою. Все, питання закрито.»
22 вересня 1999 р.. Ситуація в Рязані. (PS від ШІ: Події в Рязані у вересні 1999 року, відомі як «рязанський цукор», залишаються одним із найсуперечливіших епізодів сучасної російської історії. Офіційно їх було оголошено навчаннями ФСБ, проте багато фактів і свідчень вказують на те, що це була спроба реального теракту, організованого самими спецслужбами для виправдання другої чеченської війни та приходу до влади владимира путіна.)
Цитата путіна: «Що стосується подій у Рязані, я не вважаю, що це якийсь провал. Якщо ці мішки, у яких виявилася вибухівка, були помічені, це означає, що все-таки є хоча б один плюс у тому, що населення правильно реагує на події, які сьогодні відбуваються в країні.»
Цитата свідка: «А ви зараз вірите, що це були навчання? Ні. А чому?
Не вірю. Бо все виглядало дуже правдоподібно. Ми все бачили.
З підвалу вибігали щури. Щури зазвичай тікають із корабля, що тоне.»
Промова директора фсб Микола Патрушев у інтерв'ю телекомпанії НТВ заявив:
«По-перше, це не був вибух. По-друге, його не вдалося запобігти, і я вважаю, що вони не зовсім чітко впоралися із завданням. Це були навчання, там був цукор.»
З цього моменту рейтинг прем'єра путіна невпинно зростає і залишає далеко позаду всіх інших кандидатів.
В жовтні 1999 року схвалення діяльності народом 65%, а в листопаді вже 80%.
До кінця 1999 року країна вже живе всередині простої картини: є загроза і є сильний політик, який від неї захищає.
Чи став би путін популярним настільки швидко, якби цих подій не було? Ми цього не знаємо, але знаємо інше. Це не вперше в історії, коли зручну загрозу використовують як інструмент досягнення певних політичних цілей.
Більше у відео: Як працюють технології КДБ і чому це стосується України https://www.youtube.com/watch?v=qY0yIiGSWb4
Питання: до чого тут українська анткиультистка Ірина #Кременовська ?
В Україні ще до повномасштабної війни антикультист Павло Бройде у листуванні Суркова фігурує як учасник проектів щодо розколу України, федералізації, медійного впливу та роботи через релігійні структури.
Джерело: Розслідування гібридних спецоперацій Кремля https://youtu.be/kFztm7RJ8Ms?si=Ve36kT68sajyC7Eg
(PS: Владислав Сурков : У інтерв'ю агентству «Інтерфакс» 27 грудня 2011 року, під час відставки з посади заступника голови Адміністрації президента росії, Сурков стверджував, що «був серед тих, хто допомагав президенту Єльцину здійснити мирну передачу влади, серед тих, хто допомагав президенту путіну стабілізувати політичну систему»
Сурков — У 1999 році — помічник керівника адміністрації президента рф. З серпня 1999 року — заступник керівника Адміністрації президента рф. Вважається одним із засновників та ідеологів партії «єдина росія».)
Українська історія антикульту не починається з Ірини Кременовської. До неї діяла вісь Дворкін — Павло Бройде. У матеріалах про Surkov Leaks та в аналітичних доповідях щодо російської гібридної війни Бройде фігурує як особа, пов'язана з проектами дестабілізації України: федералізація, медійні мережі, регіональні портали, псевдоекологічні ініціативи, робота з релігійними структурами, купівля впливу в медіа.
Ще до формального створення #РАЦИРС у 2006 році Дворкін і Бройде будували мережу «Діалог» — мережу антикультових центрів у Східній Європі.
У 2002 році на антикультовій конференції у Вінниці, за підтримки структур УПЦ МП та українських держорганів, було створено Східноєвропейський центр «Діалог»: Дворкін став президентом, Бройде — виконавчим директором. Пізніше Бройде створив українські сателітні центри і працював через православно-антикультову повістку, яка формально подавалася як захист суспільства від «сект», але фактично давала Москві важелі впливу на релігійне, медійне та законодавче поле України .
Суть листування Суркова (Примітка: витоки складаються з трьох частин. Електронні листи взяті з акаунтів самого Суркова, його помічника та лідера Комуністичної партії Харкова Алли Александровської. Всього близько 4000 листів, що охоплюють період з 2013 по 2015 рік.) полягає в тому, що антикультове та релігійне середовище використовувалося не як релігієзнавча тема, а як елемент гібридної війни.
Ірина Кременовська. Ще у 2019 році вона публічно критикувала цих вчених, звинувачуючи їх у «лобіюванні інтересів новітніх релігійних організацій», фактично ставлячи під підозру сам принцип рівного правового статусу релігійних меншин . У її тексті українська модель, близька до американської, описувалася як надмірно ліберальна, а як альтернатива наводилися європейські країни з державними або привілейованими «традиційними» релігіями .
В українському контексті це не абстрактна суперечка. Для маскви вигідна не українська модель рівності, а модель підозри: «традиційні» проти «нетрадиційних», «церква» проти «сект», «свої» проти «чужих». У раосії саме так будувалася репресивна система проти релігійних меншин, про що писала Комісія США з міжнародної релігійної свободи (USCIRF) . Тому атака на українських релігієзнавців і на український релігійний плюралізм — це атака на один з основних елементів української демократії.
Усі твердження, наведені у статті, базуються на відкритих джерелах, публікаціях, офіційних документах. У контексті триваючої гібридної агресії рф діяльність, подібна до описаної, потребує ретельної перевірки правоохоронних органів.
Усі матеріали наведені виключно в контексті журналістського дослідження та аналізу історичних і сучасних подій. Їх використання не має на меті шокувати або залякувати аудиторію, виправдовувати насильство, розпалювати ворожнечу чи підтримувати будь-які протиправні дії.
Мета матеріалу — дослідити механізми інформаційного впливу, їхнє історичне походження та можливі прояви в сучасному суспільстві.