Для України це питання виживання.

Одна лінія загрози: російський вплив

Франція, Сербія, Латвія, Литва, Україна — різні країни, але в розслідуванні знову і знову з'являються схожі російські антикультові механізми: створення внутрішнього ворога, нагнітання страху, перевантаження правоохоронної системи та відволікання уваги від реальних загроз.

Чим глибше вивчаєш ці зв'язки, тим очевиднішою стає одна річ: війна давно ведеться не лише на фронті.

Повний текст статті  Розслідування гібридних спецоперацій Кремля

 слухати: https://www.youtube.com/watch?v=kFztm7RJ8Ms  

Читати повний текст статті: Викриття російської мережі впливу ? https://drukarnia.com.ua/articles/vikrittya-rosiiskoyi-merezhi-vplivu-NCCsy

Удар по синагогах і мечетях як ключ до всієї схеми: як російська розвідка спонсорувала напади на французькі культові споруди

У сербських судових рішеннях з'ясувалося, що російська розвідка фінансувала осквернення синагог і мечетей у Франції. Факти, викладені в судових документах, говорять самі за себе. Троє громадян Сербії, заарештовані наприкінці 2025 року і поставлені перед судом у Смедерево, зізналися в участі у двох спланованих хвилях осквернення в районі Парижа.

Перша сталася в травні 2025 року, коли три синагоги були облиті зеленою фарбою — кольором, що асоціюється з ісламом, — під час єврейської суботи. Друга сталася у вересні, коли відрубані свинячі голови були розміщені перед дев'ятьма мечетями в Парижі та його передмістях. Обидві акції були спрямовані на те, щоб шокувати, принизити та розпалити напруженість між релігійними громадами.

У сербських вироках чітко зазначено, що група отримувала «накази, інструкції та гроші» від «структур розвідувальної служби російської федерації». Суд зазначив, що метою було «розпалювання релігійної та національної нетерпимості» та «дестабілізація ситуації» у Франції та Німеччині.

Судові матеріали щодо нападів на культові споруди у Франції чітко показують, що російські розвідструктури використовують релігійну ненависть як дешевий і стратегічно точний інструмент дестабілізації Європи: створити релігійну тривогу, змусити європейські служби посилювати охорону потенційних об'єктів та відвернути контррозвідувальні ресурси від протидії російській активності.

Французька розвідка отримала внутрішні кремлівські документи, які свідчать про те, що адміністрація президента Росії «безпосередньо схвалила» осквернення єврейських пам'яток у травні 2025 року. У зведенні французької розвідки йдеться, що «президентська адміністрація [росії] прагне посилити напруженість між цими двома громадами на території [Франції], використовуючи суперечливі дебати для посіву розбрату у французькому суспільстві та ослаблення національної солідарності» [1].

Розпалювання напруги між єврейською та мусульманською громадами, зелена фарба на синагогах, свинячі голови біля мечетей, фотографії як звітність перед замовником — все це дешево у виконанні та вкрай дорого для держави, яка змушена захищати сотні потенційних цілей.

Андрій Солдатов, журналіст-розслідувач та експерт з російської розвідки, пояснив логіку таких атак: вони змушують європейські служби безпеки перенаправляти ресурси, розширюють список об'єктів, що потребують захисту, та підвищують загальні витрати на контррозвідку. Атаки не обов'язково мають бути видовищними чи навіть успішними; вони повинні породжувати страх, невизначеність та додатковий адміністративний тиск. За словами Солдатова, це спосіб «підвищити витрати» для країн, що підтримують Україну .

Оригінал: "It distracts the counterintelligence resources from dealing with Russian activities while raising the security costs in general — as a punishment for staying on the Ukrainian side in the war."

Переклад: «Це відволікає ресурси контррозвідки від боротьби з російською діяльністю, одночасно підвищуючи загальні витрати на безпеку — як покарання за те, що вони залишаються на боці України у війні» .

Ця фраза — центральний ключ до розслідування. Росія не тільки стріляє ракетами, веде кібератаки та гібридні операції. Вона змушує демократичні країни витрачати сили та ресурси на сфабриковані внутрішні конфлікти.

• В одному випадку — це осквернення місць молитви, що породжує страх, міжрелігійну напругу та додаткове навантаження на спецслужби.

• В іншому — нацькування суспільства на релігійні меншини та громадянські ініціативи з використанням ярлика «секта»: через це клеймо створюється образ внутрішнього ворога, сіються нетерпимість і розкол у суспільстві, а потім цей штучно створений страх використовується для просування вигідних російському впливу норм і законів, які, у свою чергу, розширюють поле підозрілості, дають антикультовим «експертам» доступ до державних рішень і зміщують фокус спецслужб з реальних каналів російського впливу на штучно створені «внутрішні загрози».

• У третьому випадку — порушення кримінальних та адміністративних справ, проведення перевірок та обшуків, які відволікають правоохоронні органи від реальної російської агентури, змушують державу витрачати сили на вигадані загрози та на заздалегідь визначені цілі всередині суспільства.

Антикультова мережа виступає для таких операцій готовою кадровою, ідеологічною та медійною інфраструктурою.

Сербський слід робить цей зв'язок особливо показовим. Один із ключових фігурантів справи, лідер сербського угруповання, яке влаштувало заворушення у Франції та Німеччині за наказом російської розвідки — Момчило Гаїч — у відкритих матеріалах фігурує як людина, тісно пов'язана із сербськими церковними колами; окремо простежується його близькість до єпископа Іринея Буловича Бацького та до оточення Порфирія (на даний момент патріарха Сербської православної церкви). Саме це сербське церковно-антикультове середовище роками діє в одній ідеологічній лінії з російським антикультом — Олександром #Дворкіним (президентом #РАЦИРС) і священиком Московського патріархату Олександром #Новопашиним* (віце-президентом РАЦИРС): спільні конференції, спільні майданчики, спільна риторика про «секти», «деструктивні культи» та «духовну безпеку». 

#Олександр Дворкін — російський «сектознавець» і один із ключових ідеологів російської антикультової мережі. Він є засновником Центру релігієзнавчих досліджень святого Іринея Ліонського, створеного в 1993 році під егідою Російської православної церкви, а також президентом РАЦИРС — Російської асоціації центрів вивчення релігій і сект. Через РАЦИРС, церковно-місіонерські структури Московського патріархату та міжнародні антикультові майданчики Дворкін вибудовував мережу впливу в Росії, Україні, Європі та за її межами; з 2009 по 2021 рік він був віце-президентом Європейської федерації центрів дослідження та інформації про сектантство FECRIS, пізніше залишався в її керівних структурах. Комісія США з питань міжнародної релігійної свободи (USCIRF) критикувала російський антикультовий рух на чолі з Дворкіним як фактор тиску на релігійні меншини та загрозу свободі совісті.

РАЦИРС — Російська асоціація центрів вивчення релігій і сект, створена у 2006 році як мережеве об'єднання російських антисектантських центрів. Її президентом є Олександр Дворкін, віце-президентами — протоієреї Олександр Новопашин та Арсеній Вілков; організаційним та ідеологічним ядром мережі виступає Центр святого Іринея Ліонського. РАЦИРС об'єднує та координує церковно-місіонерські, апологетичні та антисектантські структури, пов'язані з єпархіями Московського патріархату, а також центри та партнерські структури за межами росії.

Олександр #Новопашин — протоієрей Російської православної церкви, один із найближчих соратників Олександра Дворкіна та важлива фігура церковно-антикультового середовища. Є віце-президентом РАЦИРС і членом-кореспондентом FECRIS; з ним пов'язаний Місіонерський відділ Новосибірської єпархії, який виступає помітним церковно-антикультовим центром і 2майданчиком для публікації матеріалів проти «сект», «деструктивних культів» та окремих громадянських ініціатив. Новопашин бере участь у міжнародних антикультових конференціях, а сама антикультова лінія просувалася ним також через навчання та лекції для силового та правоохоронного середовища, включаючи МВС, Слідчий комітет та ФСБ.


Усі твердження, наведені у статті, базуються на відкритих джерелах, публікаціях, офіційних документах.

У контексті триваючої гібридної агресії рф діяльність, подібна до описаної, потребує ретельної перевірки правоохоронних органів