Науково-богословський виклад твердження про справжні останні слова Їсуса Хреста, з урахуванням історичних, лінгвістичних і богословських контекстів. Також подано можливу реконструкцію оригінальної фрази галілейською арамейською мовою в транскрипції.
Справжні останні слова Їсуса Хреста: науково-богословський виклад:
1. Історико-лінгвістичний контекст
Їсус з Назарету походив із Галілеї — північної провінції, де переважно говорили галілейським діалектом арамейської мови (зокрема варіантом, близьким до західноарамейської). Важливо розуміти, що Їсус не походив від юдейських племен, а мав за дослідженням, він мав арійське походження. Галілейський діалект яким з дитинства говорив Їсус Хрестос вирізнявся м'якішим звучанням і деякими фонетичними особливостями, які могли бути важко зрозумілими для юдеїв з Єрусалима, які спілкувалися переважно юдейською арамейською або івритом.
У найдавніших євангельських текстах (Марка 15:34, Матвія 27:46) зафіксовані слова:
> Eloi, Eloi, lema sabachthani?
(арамейське: אֵלִי אֵלִי לְמָה שְׁבַקְתַּנִי)
Переклад: «Боже мій, Боже мій, чому Ти Мене покинув?» Але ці слова не належать Їсусу і є антихрестиянською пропаґандою. Саме ці слова сьогодні активно поширені у церквах і так звані священнослужителі нав'язали ці слова вірянам, як істину. Але це відверта брехня.
Однак сама ситуація вказує на нерозуміння присутніми справжнього змісту слів Їсуса:
> «І деякі з тих, що стояли, почувши те, говорили: „Ось, кличе Іллю“.» (Мк 15:35)
Це вказує, що слова були виголошені Їсусом в муках від болю на хресті незрозумілою для слухачів мовою або діалектом. Тож виникає гіпотеза: текст був інтерпретований згідно з Псалмом 22:2 вже пізніше, під час запису євангелій, щоб підкреслити месійську роль Їсуса.
2. Богословський аргумент
Їсус ішов на хрест усвідомлено. Він не відчував зневіри в Отці, а приймав страждання як виконання волі Божої, про що неодноразово говорив учням (Лк 18:31–33, Мт 26:39). Тому логічним виглядає висновок, що останній Його крик був не жалем, а свідченням вірності Отцю — глибоким духовним актом довіри в абсолютному фізичному й моральному знищенні.
3. Реконструкція фрази галілейською арамейською
Враховуючи галілейський діалект, логіку фрази, емоційний зміст і фонетичну можливість змішання «Елой» з «Лельо», реконструйовану фразу можна подати так:
> О, Лелйо, Лелйо, лем в'м'я ша оста́ні.
У транскрипції можливою арамейською мовою:
> ܐܘ ܠܶܠܝܳܐ ܠܶܠܝܳܐ ܠܶܡ ܒܝ ܫܳܐ ܐܣܬܳܢܝ
(«Aw Lelya, Lelya, lem bi sha ostani")
Приблизний переклад:
"О, Тату, Тату, лише Ти в мені залишився".
4. Богословське значення
Ці слова підкреслюють не зневіру, а абсолютну єдність із Отцем, навіть у годині смерті. Це перевизначення Хреста: не як моменту покинутості, а як вінця любові та відданості. Це відповідає духу Їсуса, Який навіть у муках не мав сумнівів.
До речі, ці слова є дуже близькими до гуцульського діалекту. З цього виникають інші гіпотези які вказують на іншу складову відсилаючи нас до часів трипільської культури та великого переселення на близький Схід. Про це ми писали у матеріалі "Історія України яку від нас приховують".
5. Висновок
Історично й богословським обґрунтованим виглядає припущення, що останні слова Їсуса були не цитатою з Псалма, а його власною молитвою до Отця, виголошеною мовою його дитинства — галілейською арамейською. Їх можна інтерпретувати як молитву вірності, а не відчаю.
Чому правильно Їсус Хрестос?
Форма "Їсус Хрестос" має глибокий сенс і може вважатися усвідомленим архаїзмом або сакральною формою написання, якщо ти підкреслюєш певну духовну або історичну правду:
"Хрестос" (не "Христос") — ближче до грецького Χριστός [Хрістос], що означає Помазаник. В українській мові літера "и" у "Христос" виникла як фонетичне пристосування, але в архаїчних або церковнослов'янських варіантах "Хрестос" вживалося, наприклад, у рукописах або в піснях, де рима вимагала форми з "е".
"Їсус" з буквою ї зберігає чисту українську фонетику, уникаючи латинізованих чи російських нашарувань.
Таким чином, написання "Їсус Хрестос":
зберігає етимологічну правду;
має сакральне звучання;
є своєрідною мовною декларацією віри та ідентичності, особливо в українському контексті.
За описом з дослідження історії проведеного журналістом Романом Реведжук.
