Читаю феєрично-переможний допис на сторінці Дмитра Кулеби: https://www.facebook.com/dmytro.kuleba/posts/10158334128663389?notif_id=1593229218164811¬if_t=comment_mention&ref=notif.
Сказати, що велика радість найшла на лояльних українських фейсбук-користувачів – це майже нічого не сказати. Там така ейфорія, нібито нам уже цілий Крим повернули з Донбасом на додачу. На черзі Кубань і Зелений Клин.
А виявляється, пикокнига стала використовувати слово з чотирьох літер "Kyiv" («Кайв") більше, ніж це було раніше.
Перемога? Однозначно ж не зрада, аякже.
Якщо не брати до уваги, що вживання словопотвори "Kyiv" («Кайв") не має ніяких наукових підстав. Від слова "зовсім". Про це написано, зокрема, тут: https://site.ua/maxvakul/23572-kyivnotkiev-ukrayinglish---nashe-vso/.
Тому перше, що спадає на думку – це інформаційні технології. Не в науковому розумінні, а в політичному. Це коли людям затуманюють мозок якимось повідомленням про маловажливу подію, але подають цю інформацію не тільки з потрібними акцентами, а й максимально емоційно, щоб виключити в "народної" маси критичне мислення. Як правило, це відволікальний маневр. Щоб відвернути увагу наївних посполитих від своїх посадових невдач чи якихось зовсім хитруватих намірів.
Тут і російські тролі набігли, як же без них. Потрібно ж проконтролювати, наскільки вдало проходить інформаційна операція на сторінці українського міністра. І тактика в них дуже проста: "на дурака не нужен нож". Вони навіть не приховують свої російські "вуха". Просто наголошують на тому, проти чого хочуть спрямувати наших "корисних ідіотів". І ті слухняно ведуться.
Пильні "патріоти" тролів одразу помічають (от молодці, які уважні!) і дають їм гідну й рішучу відсіч, негайно посилаючи куди слід. Заодно туди ж посилають і тих, хто намагається активізувати в них критичне мислення, ламаючи кайв кайф. При цьому не бачать, як самі сунуть до прірви. Але кого це турбує…
І радісно впевнюють себе в тому, що "Кайв" — то надзвичайно круто. Не менш круто, ніж повернути Крим, либонь…
Але яке може бути критичне мислення, якщо
ось вона – полум'яна проповідь чергового поводиря і месії;
ось вона – блеяда плеяда однодумців (яка може вмістити в собі не більше одної думки, та й то чужої);
ось вона – роль, гідна справжнього патріота («масовка-підтанцьовка" на вміло зрежисованому кимось дійстві);
і ось вони – кляті вороги.
А емоції – аж зашкалюють…
Тому поки що тролі та їхні ляльководи й режисери перемагають із розгромним рахунком.
Бо штучно надуманий "Кайв" означає, що не було й не могло бути давньоукраїнської та староукраїнської мови, а сучасна українська мова виникла відносно недавно з російського "нарєчія". Що латинізована форма "Kiev" – яка відповідає грецькій "το Κίεβο" – не має ніякого історичного українського коріння і є надбанням виключно сучасної російської мови.
Щогірше, при цьому "невзапно" втрачаємо важливий маркер української мови – літеру "ї". Зокрема, маємо російську латинізовану форму для назви "Україна" і похідних від неї (село Українка, місто Новоукраїнськ, мінерал україніт тощо): Ukraina = Украина, Ukrainka = Украинка, Novoukrainsk = Новоукраинск, ukrainit = украинит і под.
10-а стаття Конституції України? Не знаємо, не бачили, не чули…
Відповідно про суб'єктність української нема чого говорити.
А ми поки що тішимо себе ілюзіями. Не думаючи про наслідки.
А потім бідкаємося: хто б міг подумати, що так воно буде? Хотіли як краще, а вийшло як завжди…
Амінь.
P. S.
29 червня під дописом міністра з'явився знаменний коментар такого собі перекинчика з Донецька. Який варто процитувати повністю.
>> Valery Moyseenko. Тѣмъ самымъ признали, что нынешняя власть не имѣетъ никакого отношенїя къ коренному русскому народу, ведущему свою исторїю съ Х вѣка, являясь, по сути, оккупацїонной администрацїей Запада. Русская земля неоднократно находилась подъ игомъ то Востока, то Запада, но въ конечномъ итогѣ оккупанты убирались восвояси.<<
Цей останній троль найбільш небезпечний. Тому що це професійно сформульована деза.
І заперечити йому наше славне МЗС не в змозі. Тому що професійний рівень не той — це видно за їхніми справами.
Тому що й справді, Кайв-не-Кієв обриває будь-які зв'язки з давньоукраїнською та староукраїнською мовою.
І на тезу про "окупаційну" адміністрацію воно не знайде гідної відповіді. Тому що Kyiv=Кайв — це українгліш.
Але ми, як щирі патріоти, цього не помічаємо і сподіваємося на подальші перемоги на міжнародній арені...
Уга, тавагіщі!
А сценарій подій вимальовується такий.
1. Кайв-не-Кієв. Усуваючи з українського мовного простору маркер "ї".
2. Ukraina=Украина-не-Україна, Ukrainka=Украинка-не-Українка, Novoukrainsk=Новоукраинск-не-Новоукраїнськ, ukrainit=украинит-не-україніт, …
3. Державними мовами України офіційно оголошують українгліш і російську. Бо за фактом.
Запарєбрік аплодує стоячи.
Скажете, цей сценарій нереальний? Ну-ну.
У 2014 році теж ніхто не думав, що Росія нападе і анексує наші території.
