Триста років шукаємо хороших руських — і весь цей час у нас із Кацапією війна, яке співпадіння. І обмін же ж начебто чесний — ми їм території, українських солдатів до кацапської армії, працьовитих робітників на їхні заводи, хліб на їхні склади — а вони нам голодомор та геноцид. Що ж нас досі не влаштовує, зрозуміти не можу.

І знов, на тлі заборон на вєліку расистську макулатуру та расистську мову на радіо якісь культурні діячі та гаріко-колорадське бидло знайшли якусь руську культуру, якихось толстоєвських, якихось хороших руських Нєвзорових, Навальних, Глуховських та інших, і витягли оце на світло.

І знов закидають, у звичній своїй манері, мовляв, не мокші такі погані, то усі такі. От німці були нацистами, і як же ж з німецькою культурою. Італійці он взагалі фашистами були, і нічого, і Гьоте, і Леонардо-да-Вінчі, і давайте, мовляв, відокремлювати, не усе, мовляв, так однозначно, і какаяразніца.

Гарною, літературною українською цього разу, курва, промовляють — певно, у Ольгіно керівництво змінилося і методи стали тонші, і платити стали більше, а тут і гаріки колорадські знадобилися. Ну або набралася якась маса корисних ідіотів в українській інтелігенції, які не можуть жити без Чайковського. Але як на мене, то дуже сумнівно, після третього місяця кривавої повномасштабної війни навряд чи ще залишилися такі ідіоти.

Ні, насправді вона є, ця різниця. Велика різниця між німцями та кацапами. Німці — неважливо з якої причини, чи то союзники їм добре втовкмачили за допомогою Ланкастерів та 4000-фунтових бомб, чи то самі зрозуміли, зараз кажуть «ніколи знову». Покаялися.

А огидна немита мокша з 16-го сторіччя, як тільки з болота вилізла, так і волає «можем павтаріть». Захопила Смоленське князівство — влаштувала різанину. Захопила Псковську республіку — влаштувала різанину. Захопила Казанське ханство — влаштувала різанину. Захопила Новгородську республіку — потопила в крові.

І жодного разу воно не покаялося. Жодного. Ані за Голодомор, ані за Катинь. Кожного разу — можем павтаріть. З 16 сторіччя до 21-го.

Про яку «руську» культуру взагалі можна говорити, коли слово «руський» та назва «Росія» навіть не їхнє. Воно вкрадене мокшами у Київської Русі.

Хотіли в стопіццотий раз про того нещасного Булгакова? Ну тримайте в обидві руки свого Булгакова як гарний приклад вєлікої кацапської літератури.

Кажете, що «Собаче серце» — пронизлива сатира, що викриває сутність большевізму? Ні, це красиво написана брехня, яка має нас переконати у тому, що професор Преображенський чимось кращий за Шарікових.

А насправді це суперечка між царсько-імперським людожером та червоно-імперськими людожерами. Хто за сюжетом створив собачку — професор? Вітаю, імперські ліберали, ви самі створили цих більшовиків, вони і ваші нащадки, і ваші спадкоємці, і ваше природне продовження. А ви ще більші злочинці, ніж вони, бо уся кров, що вони пролили, на ваших руках — на додаток до тієї, що ви пролили самі.

Я вже не кажу про «Білу гвардію», що є тупою та примітивною червоною антиукраїнською агіткою. Автор так любив хрускіт французької булки, що ніхєра не зрозумів, свідком чого він є і що відбувається, про що і написав 320 сторінок гарною літературною кацапською мовою. У вас там булка уся в крові українців, а ви з'їли і не помітили.

Чи хтось зрозумів сенс того сраного «Майстера та Маргарити», чи просто поціновувачам по приколу було, які цікаві фрази автор придумав для майбутніх мемів? Сталін — зло, безперечно, бал у Сатани, аякже. Але ж автор не тому його викриває, що він зло, а тому що автор — такий старий русько-імперський людожер, якому інший, новий та модний тип русько-імперського людожера — Сталін, жити заважає?

І автор тут начебто Майстер, а насправді сцикло, і тому загортає свою приховану ненависть до більш молодих конкурентів по людожерському ремеслу у красиві алегорії?

Біблію ми без вас читали, дуже дякуємо. А от за цікавими фразеологізмами на кшталт «Я — часть той силы, что вечно хочет зла и вечно совершает благо» що, пробачте, ховається? Що автор протиставляє Сталіну? Іншого, справжнього Сатану, така собі ода Дияволу?

Ні, вібачте, це ваші внутрішні людожерські розборки. Ані Україна, ані культура тут взагалі ні до чого.

Якщо вам досі щось незрозуміло у цій суперечці людожерів, то зверніть увагу на теперішню Кацапію. Ідеологічно та розумово це жахливий мутант, у якому злилися і хрускіт французької булки, і опудало Леніна на площі, і юнкери Російської Імперії, і діди, що ваєвалі і різали тих самих юнкерів сотнями. В екстазі божевілля злилися і православні церкви, і діди-ваєвали, що ці церкви сотнями руйнували, і теперішні сатанинські церкви РФ, де служать попи з ФСБ, а реліквією вважається фуражка Гітлера, і цар Петро І, який молодець, і цар Ніколай ІІ, який теж молодець та мученик, і товариш Сталін, який вбив царя Ніколая ІІ та усю його сім'ю — який ще більший молодець.

Цей жахливий мутант і досі життєздатний, бо усі ці начебто протилежні речі — це дрібні деталі, що декорують одну і ту саму імперську ідеологію — агресію, експлуатацію, рабство та насильство. Окрім цього, там нічого справжнього немає, ніяких серйозних ідеологічних конфліктів, ніяких розбіжностей, з 16-го сторіччя там геть нічого не змінилося.

Як українець та спадкоємець Київської Русі, я відмовляю «руським» у праві на «культуру». Ця «культура» їх породила, вона їх годувала, вона їх супроводжувала усе їхне жалюгідне мокшанське життя — тому ні, це і не наша культура, і взагалі не світова культура, це таке спеціальне мокшанське лайно суто для внутрішнього вжитку. Коротше кажучи — немає ніякої «руської культури», і вєліка макулатура на кшталт пушкіна та толстоєвського має зникнути разом з ними. 

І оскільки мокші займаються тільки різаниною та розуміють тільки різанину, треба говорити з ними однією мовою. Різанина і є вирішенням руського питання.

Аж поки не покаються. Поки нутрощами не відчують, що тепер вже ніколи знову. Аж поки не залишиться жодної тварюки, що назве себе «руським». Поки кожний з них не почне пригадувати, що він — карел, татарин, бурят.

А журналісти Нєвзоров, Шендерович, письменник Глуховський та різна інша ліберально-імперська сволота — так, вони дуже хороші руські. Тому ми вб'ємо їх останніми.