Зараз російські, китайські та ще багато інших пропагандистів розповсюджують одну і ту саму методичку. Про величні досягнення Китаю, про неймовірну олімпіаду та безпрецедентний союз Китаю та Росії.

І більшою частиною ця пропаганда — суцільна брехня.

Але навіть з брехні можна зробити висновки. Мають сенс навіть дрібниці — чому головне пропагандистське китайське ЗМІ, орієнтоване на іноземні країни, називається Global Times? Бо Таймс, попри те, що він досить нудний — поважне видання. Назвали б вони цю помийку Global China — її б читали ще вдвічі менше.

Ще цікавий висновок — навіщо старіючому Сі такий непотріб, як Путін, якого вже у РФ Кадиров перестав поважати? За кілька років перед цим китайці принципово не проводили із московитами помпезних зустрічей на вищому рівні, принципово дистанціювались від маніяка Путіна, у якого руки в крові грузин, сирійців, українців та багатьох інших народів. Бо дуже були потрібні нормальні відносини з Заходом. А тепер надто пізно, західні країни вже зрозуміли.

https://edition.cnn.com/2022/01/31/investing/george-soros-china-real-estate/index.html

І тепер Китаю конче потрібні союзники, хай навіть такі жалюгідні, як Путін. Бо Китай розвалюється зсередини, попри те, що досі зовні виглядає сильним. Він гниє, і гниє у першу чергу з голови. Сі зупинив традицію періодичної зміни влади, що її було започатковано ще Ден Сяопіном і тепер він вічний генсек. Але таким чином він зупинив весь Китай. І скандал з Evergrande, заборона ігрових компаній, заборона кріпти, обмеження в енергетиці, проблеми з вугіллям — це тільки перші дзвіночки.

https://www.forbes.com/sites/billconerly/2021/05/04/chinas-economic-miracle-is-ending/

Я б також не став малювати Ден Сяопіна якимось сучасним буржуазним лібералом або геніальним стратегом — у сухому залишку, він просто втілив у життя китайський НЕП. Нехай буржуа під контролем комуністичної партії збудують нам економіку. «Одна країна — дві системи».

У порівнянні з нормальним капіталізмом НЕП також страшенно неефективний. Проте він шалено ефективний у порівнянні з комуністичною плановою економікою. Що нам і продемонстрував Китай, зробивши величезний економічний стрибок від аграрної країни, що полює на горобців до країни з другим за розміром ВВП у світі. Але так було до Сі Цзіньпіна. Зараз усе це в минулому.

Прямо зараз у Китаї вирує криза на ринку нерухомості загальною вартістю 52 трильйони доларів — а це три ВНП Китаю за цей рік. Прямо зараз Wall Street Journal та Forbes кажуть, що з цієї кризи може не вибратися не тільки Китай, а вона може стати катастрофою для усієї Південно-східної Азії.

https://edition.cnn.com/2021/12/15/economy/china-omicron-economy-intl-hnk/index.html

Заголовок у Wall Street Journal каже сам за себе: Повільний розпад китайської економіки.

Китайський забудовник China Evergrande Group вперше оголосив дефолт по своєму доларовому боргу. Цей забудовник є найбільш заборгованою компанією-забудовником у світі та найбільш заборгованою компанією у Китаї. Evergrande винен гроші усім — кредиторам, постачальникам та іноземним інвесторам. Компанія також має величезні борги покупцям житла у вигляді недобудованих квартир і до того ж, ще набрала понад 300 мільярдів доларів неоплачених рахунків.

https://www.wsj.com/articles/slow-meltdown-of-china-economy-evergrande-property-market-collapse-downturn-xi-cewc-11640032283

Довгий час інвестори не вірили, що це може статися. Вони вважали Evergrande занадто великим, щоб зазнати краху. І тепер забудовник став найбільшою жертвою кампанії президента Сі Цзіньпіна по його власному пануванню на перегрітому та наскрізь просякнутому безнадійною заборгованістю ринку нерухомості країни.

Така сама доля має невдовзі спіткати й інші китайські компанії-забудовників, включаючи Fantasia Holdings, Modern Land, China Properties Group та Xinyuan Real Estate Co. Усі вони не сплатили борги на сотні мільйонів доларів.

Саме тому Китаю зараз так потрібні союзники. Тому Сі, так само, як і Путіну, так потрібні військові перемоги, захоплення Тайваня, щоб продемонструвати свою власну силу і військову силу Китаю — так само, як СРСР робив у Чехословаччині. Щоб спробувати переконати власний народ, так само, як це робили генсеки у СРСР, у тому, що великий лідер знає, що робить, що треба ще потерпіти, а скоро вже настане комунізм.

Але не вдасться.