Not with dreams but with blood and iron,
Shall a nation be moulded at last.

Я пригадую роки базікання у телевізорі, газетах та соцмережах про те, що «не ми такі — це життя таке», про «какую разніцу», про відтінки сірого, що їх деякі журналісти нарахували не 50, не 100, а тисячі — так, щоб вистачило намазюкати усіх сірим. Щоб казати що «не усе так однозначно», і що усі люди і усі народи однаково погані.

А потім бахнула повномасштабна війна, і виявилося, що усе просто. Є фашисти — і є НАТО. Є друзі — а є Угорщина та Китай. Є Польща, яка прихистить українців — а є Індія, яка залюбки купить кацапську нафту, густо замішану на українській крові. А усе брехливе базікання про відтінки сірого, про глобальні змови, про Рокфелерів, Ротшильдів і Сороса, про хазяйновитого білоруського Луку, про миролюбний та дружній Китай та про що там ще, замовляли з Кремля.

Так само довгі роки нам розповідали про прекрасну кацапську літературу і про прекрасну Кацапію, про стародавню Персію, про дві чи там навіть чотири тисячі років китайської історії, про мудрих індійських раджів. От тільки виявляється, що це та сама брехня про відтінки сірого. Насправді усе просто. Немає ніякої давньої історії і спадкоємців великих держав минулого.

Вже давно немає ніяких індуських мудреців і китайських філософів, наслідувачів тисячорічних традицій. Усі ці традиції давно винищено місцевими хунвейбінами. Залишилися лише фасади туристичних будівель, добре пофарбовані дощостійкими фінськими фарбами. Лише шахраї у колоритному одязі, що читають туристам завчену брехню.

Виявилося, що українське кунфу, та ще й підкріплене американським Петріотом, значно сильніше їхнього кунфу. А усе їхнє кунфу, якісь там веди, махабхарати та рамаяни — понти для приїжджих. Не будуть величні істоти із тисячами років мудрості у голові радіти і стрибати від захоплення, коли їм вдалося купити нафту у фашистів на 50 доларів дешевше.

Кацапія — не спадкоємець СРСР і не спадкоємець якоїсь стародавньої прекрасної Росії, яка, до речі, теж була імперією окупантів та людожерів. Принципова різниця у тому, що у теперішньої Кацапії немає ані принципів, ані етики, ані моралі, це просто інші люди, які не мають ніякого відношення до попередніх. Є тільки фуражка Гітлера, на яку моляться у головній церкві їхньої армії.

Не може ж Кацапія відкрито проголосити, що їхня релігія — сатанизм та культ смерті! А у старої кацапської імперії була зовсім інша форма власності і мислення, своя, хоч і людожерська, мораль та пануюча релігія. І у СРСР також була релігія — комунізм, у жертву якому та його кривавим богам — Леніну і Сталіну, Марксу та Енгельсу, приносили мільйони людей у ГУЛАГу.

Саме через наявність широко декларованих принципів, хоч яка б ні була гнила людожерська гидота та СРСР, навіть вона виявилася недостатньо божевільною, щоб наважитися на відкритий конфлікт із НАТО та втрату європейського нафтогазового ринку. А теперішня Кацапія — залюбки. І тому Кацапію давно вже час вигнати, наприклад, з ООН. Кацапська історія налічує 31 рік, із 1992. Ото й усе.

Так само, материковий Китай — це зовсім нова країна, яка має історію у 74 роки, з 1949, і не має ніякого права на якихось там 2000 або 4000 років історії і ніякого відношення до них. Усі китайські імперії, про які вони так люблять базікати, були феодальні, інша форма власності, інше мислення, інші люди. Сучасний Китай — це мільярд комуністичних дикунів без особливої моралі та традицій, які сліпо малюють ієрогліфи, але вже не розуміють, що вони означають. Бісить це базікання та брехня.

Іран — не стародавня Персія, і мракобіси аятолли, яких не любить навіть близький за уподобаннями Талібан — не релігійні мудреці. Це фанатичні підлітки і релігійні карлики з кількома десятками років історії. Так само, попередні режими іранських шахів були феодальні, вони не мають нічого спільного із сучасними ісламськими неокомуністами — аятоллами, інше мислення, інші люди. Загалом, Ірану 44 роки, із 1979. Індія налічує 76 років, із проголошення незалежності у 1947. 

До речі, Індія отримує величезні гроші від туризму. У середньому — два мільярди доларів на місяць. Китай — «світова фабрика», яка отримує більшість свої грошей від іноземних замовлень. Іран отримує більшість своїх грошей від продажу нафти, в основному — неперебірливим покупцям на кшталт Індії та Китаю. Усі три країни дуже залежать від іноземних інвестицій та технологій. Усі три країни потребують імпорту продовольства.

Як вони, наприклад, будуть себе почувати, якщо їхня репутація як безпечної туристичної країни, осередку мудрості, виробничого партнера та постачальника буде остаточно зруйнована активним співробітництвом із кацапо-фашистами? Тож розповсюджуйте, говоріть та пишіть про це — нехай їм стане зле. А там і у кацапофашистів грошей на війну стане менше.

Сучасний Угорщині тільки 34 роки, із 1989. Сучасні Франція, Іспанія, Італія, Німеччина — трохи старіші країни, але і вони рахують свою історію усього лише від 1945 року, загалом — 78 років. Хто вважає, що це старі мудрі народи — почитайте про вішистів та франкістів. А також про те, на чиєму боці воювала Угорщина у Другій світовій війні. Ну а про нацистів та фашистів і так багато відомо. І до речі, хто саме влаштував (два рази!) оцю жахливу різанину та бардак у Європі, що призвели до падіння старих монархій та традицій, чи може було якесь латиноамериканське вторгнення у 20 сторіччі? Та ні, самі, усе самі!

Сучасна Британія налічує 222 роки, з Акту про Унію Великої Британії та Ірландії у 1801. Саме тоді у них у державі усе устаканилося і це підтверджується тим, що саме тоді і почала набирати справжнього темпу промислова революція. Двісті років — немалий строк, і цим пояснюється сила та репутація британських фінансових інституцій.

Як ні парадоксально, найстарішою і наймудрішою країною виявляється начебто наймолодша «країна емігрантів» — США. Її історична традиція налічує 247 років, із 1776. І якщо хтось забув, американці, яких, за їх власними висловлюваннями, вкрай задовбало постійно висаджуватися у Європі і щось там розрулювати, вже перемогли міжнародних агресорів у двох Світових війнах, і зараз готуються перемогти у третій.

Справжні, найпрогресивніші у світі, конкурентні парламентські Конгреси (а не затичка як наша зелена монобільшість або, прости Господи, кацапська держдума), історична традиція яких налічує їх аж 117 у період 1789-2021, могутнє неймовірно розвинуте самоврядування на місцях, справжнє розділення гілок влади, усі ці культурні, торгові, індустріальні традиції та зв'язки — ось лише кілька причин того, чому США зараз — наймогутніша та найперспективніша країна, з якої варто брати приклад. А не з 74-річних історичних карликів на кшталт Китаю. Совок теж 70 років протягнув. Подивимось скільки ця чергова «народна республіка» під керівництвом незмінного маразматика Сі протягне.

Сучасній Україні тільки 32 роки. І лунають голоси, що це неправильна точка відліку, що відлік справжньої незалежності почався пізніше, значно пізніше. Бо навіть три десятиріччя тому ми ще обирали комуністів у президенти. Ще у 2010 ми вибрали собі за президента Януковича, абсолютно відбитого ватника, який сидів на зарплатні у Кремля.

Ще у 2019, попри війну на Донбасі, ми вибрали у президенти ватника Зеленського, який йшов на вибори під гаслами «просто перестати стріляти, зазирнути в очі Путіну». Чого брехати, у 2019 основна маса українського народу явно «втомилася від війни», вони думали, що Кацапія надто сильна, що Крим та Донбас вже не відбити, і треба якось домовлятися, якось поступово капітулювати і «тихенько у ліс піти». За що і проголосували.

Але у 2022 стало зрозуміло, що усією країною тихенько у ліс піти не вийде. Тотальна мобілізація мужиків у Лугандоні, де вже фактично скоро не буде цивільних чоловіків — тільки жінки, діти та пенсіонери, чітко показує, що кацапи не зупиняться. Так само, як вони сформували кацапській м'ясні хвилі зі своїх бурятів, тувінців, татар та зеків, вони, якщо не дай боже, переможуть, далі сформують армії гарматного м'яса з українців та білорусів і кинуть їх на Європу. І вижити не вдасться нікому — такої опції просто немає.

Тому кажуть, що справжня Україна почалася тільки півтора роки тому. Відлік почався такий страшний та кривавий, що навіть зараз хтось мріє, як було б добре тихенько у ліс піти. Але такого варіанту нам не залишили.  І тому треба не звертати уваги на балачки про мудрість та давність історії, а натомість вчитися у найкращих, які мають по-справжньому давню історію.

Слава Україні!