Наш друг Джонсон звільняється. І патріотична спільнота серйозно обговорює можливості залучення професіоналів на кшталт нього або пані Христі Фріланд, або якогось ще професіонального менеджера у галузі економіки на посаду прем'єр-міністра.
Сподіваюсь, леді та джентльмени, ви це не серйозно вважаєте за можливе під час влади Зеленського. В очах у нього, його ФСБ-шного куратора Єрмака, його ручної мавпочки діджея Брауна, а особливо його бородатої бабці Коломойського та інших чудових персонажів вже давно світиться чарівна цифра у 750 млрд. доларів. Вони крім неї більше нічого не бачать і приб'ють будь-кого, хто буде стояти у них на шляху.
А тепер давайте дещо порахуємо.
Конституцію пам'ятаєте? Зокрема, нашу улюблену статтю 5, яку ми любимо цитувати. А як ви думаєте, чому у останній редакції стільки тлумачень саме цієї статті?
Стаття 5. Україна є республікою.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
Народ. Бачите це слово? На-род. Це сильне слово, яке діти телевізора сприймають по-дитячому наївно, мовляв, влада належить і їм також та різні інші нісенітниці. А насправді використання політиками та у політичних документах таких узагальнюючих та дуже гучних слів, як «народ», «батьківщина», «честь», «гідність» та інших означає тільки що тхне великими, дуже великими грошима. Навіть діти знають, що честь та гідність — дорогі речі.
Це значить, що для того, щоб поставити пані Фріланд або пана Джонсона на цю посаду, в першу чергу вам потрібний відповідний президент України. Вам треба прибрати Зеленського, який, вочевидь, погодиться не виконувати вказівки пана Коломойського хіба що під дулом пістолета, але кримінал — не наш спосіб.
Тому для цього вам треба провести імпічмент президента, для якого потрібна конституційна більшість — 300 депутатів. Як показав нам Трухін, середня місячна такса депутата — 25 тис.$ — і повірте, менше місячної зарплатні вони за таке жорстке самогубство не візьмуть. Це якщо навіть припустити такий фантастичний сценарій, коли вони взагалі погодяться — їм же треба думати про завтра, хто наступного місяця 25 тис.$ заплатить? Але припустимо.
Припустимо також що у вас є 50 патріотичних депутатів, тобто на перший крок потрібно усього лише 250x25k = 6.25 млн.$. І от далі вже вступає наше найулюбленіше і найдорожче одоробло України — народ. Щоб наш чудовий народ знов не вибрав клоуна, треба провести президентську кампанію, купити пару великих телеканалів, десяток газет, двадцять великих інтернет-ЗМІ, сотню розкручених медійних персон, тисячу білбордів, десяток тисяч платних коментаторів, сотню тисяч агітаторів та тітушок, пару мільйонів листівок та пару десятків мільйонів пакетів гречки.
За найнижчим наближенням, народ коштує 100 млн.$ — це, так би мовити, «офіційна» неофіційна такса на президентську кампанію. Але ж нам треба не просто приймати участь, а виграти? Тоді витрачати будемо по-дорослому, за середньосвітовою таксою — 10$ на кожного виборця. Тобто, грубо кажучи, 300 млн.$.
Далі, припустимо, що ви виграли президентську кампанію. Президент вносить кандидатуру прем'єра у Раду. Потрібна проста більшість — 226x25k = 5.65 млн.$, і voila — у нас професіональний прем'єр-міністр!
Але навіть це усе були дитячі забавки, бо ви очікували, що депутати радо підуть на самогубство з імпічментом, а Коломойський, Ахметов, Пінчук, Фірташ та інші милі люди не будуть вам протидіяти і дуже вчасно підуть у відпустку. Новий, свій депутат у Раді коштує 2 млн.$ на депутатську виборчу кампанію, вам потрібно мінімум 300. Тобто 600 млн.$. І загалом, по-дорослому, на депутатів та президента — 900 млн.$. На протидію олігархам, хабарі, чорний піар, перекупівлю політиків та посадовців — ще «офіційно» 100 млн.$ — були випадки, цифри відомі.
Загалом. Мінімум вам потрібно «по-дитячому» 312 млн $, «по-дорослому», щоб точно виграти — 1012 млн.$. Мільярд доларів. Зауважте — мільярд це рівно у 750 разів менше, ніж буде намагатися отримати поточна банда при владі, тобто, можливо, вас навіть із ним приб'ють, але це так, щоб почати.
Зазирніть у гаманець — у вас там є зайвий мільярд доларів? Знаєте когось, хто точно дасть їх вам под ваші персональні гарантії? Якщо ні — то ви це не серйозно. Насправді ви не так вже й хочете мати професійного прем'єр-міністра в Україні.
