Проблема на прізвище Єрмак

Є в Україні одна незамінна людина. Вона присутня на кожному засіданні РНБО, на кожному засіданні військової Ставки, вона командує ППО, вирішує питання постачання F-16 до української авіації, керує українською дипломатією, призначає послів в інші країни, зустрічається з іноземними політиками, призначає головного тренера української футбольної збірної, «рішає» питання із судовою владою та військовими, десятками тон краде гуманітарку. Але офіційно вона ні за що з цього не відповідає. І тому це не людина — це проблема. Проблема на прізвище Єрмак.

Андрій Борисович у нас такий собі великий візир. Людина, яка офіційно має дрібну посаду завгоспа, розкрила пащу на найбільші повноваження в країні — президента, прем'єра, а ще неофіційно «кришує» судову владу та військових. Порівняно з аморфним Зеленським, який є дрібним актором, що найбільше любить піар і просто за розумовими здібностями не дотягує до посади президента, це набагато небезпечніша фігура. А порівняно з безпорадними кисельоподібними міністрами МЗС та МВС Кулебою та Клименко це ще й набагато страшніша людина, яка хоче сама вирішувати і внутрішню, і зовнішню політику, проводячи зустрічі та перемовини і призначаючи послів. У тих же ж, хто стає надто самостійним, як Монастирський, може зненацька впасти вертоліт із ними на борту. Я думаю, панове міністри Кулеба, Клименко та номінальний прем'єр Шмигаль добре зрозуміли натяк.

Фактично, Єрмак зараз навіть не тіньовий президент — він тіньовий диктатор, який сконцентрував у своїх руках усю повноту влади і одноосібно приймає державні рішення. Я сподіваюся, що у чому полягає проблема з диктаторами, не треба пояснювати — Путін, Кім Чен Ір, Сі Цзінпін, Асад та інші маразматики на кшталт мертвих вже Каддафі та Саддама наробили достатньо лиха. Навіть якщо уявити, що диктатором була б кришталево чесна людина, тисячі років історії показують, що і тоді їй не можна було б офіційно довірити таку владу. Бо за будь-яку помилку цієї людини воюючій, стікаючій кров'ю країні доведеться заплатити страшну ціну. Але найгірше у цій ситуації, знову-таки, те, що офіційно Єрмак ні за що не відповідає — офіційно він усього лише завгосп, такий собі офіс-менеджер, який тільки і має піклуватися про те, щоб туалетний папір був на місці.

Єрмак — це харя усієї української корупції, втілений у людину договорняк як він є. Він не любить публічності та відкритості. Якщо б йому не треба було світити своєю пикою на кожній офіційній події для закріплення свого статусу, щоб про нього, боронь боже, не забули — він би залюбки сховався назад у нору, звідки він виповз. Тому він давно сформував свій тіньовий кабінет «смотрящіх», на кожну офіційну посаду, де сидить офіційна папуга, яка нічого не вирішує, як-от Кулеба чи Зеленський, у нього є неофіційна людина, яка і вирішує справи.

Тіньовий міністр спецслужб та поліції, усяких там МВС, СБУ, ГУР та БЕБ у нього Татаров, тіньовий міністр економіки — Коломойський і так далі. Це у нас війна та підірвані дамби, а у Андрія Борисовича усе нормально, у нього є свої цілі, свої задачі та своя харя, яку він впевнено нажирає. Наш великий візир присосався до бюджету, західної допомоги та гуманітарки, він захоплений процесом концентрації влади у своїх руках і заміною армійського командування з тих, хто врятував країну на початку війни на тих, хто лояльний йому персонально. Маючи таке щастя, ця різностороння людина цілком щиро дивується, якого там ще контрнаступу українцям не вистачає.

Цікаво, що при таких повноваженнях за пана Андрія ніхто не голосував, про нього ніхто навіть не знав у 2019 році. Українці не обирали його президентом. Він виконує обов'язки президента лише через профнепридатність до цих обов'язків офіційного президента — Зеленського. Тобто, раз цей не може, хтось же ж має це робити. Такий собі жарт про те, що король виявився шутом, і тепер шут може стати королем. А оскільки Зеленський від самого початку був амебою, то попередні півтора роки роль тіньового президента виконував його попередній завгосп — пан Богдан. Він, у свою чергу, теж виявився не дуже придатний до такої ролі, і так черговий після нього завгосп отримав найвищу посаду в країні. Поза сумнівом, Андрій Борисович виявився придатнішим — він і більш амбітний, і, як виявилося, більш розумний. Він вміє приймати управлінські рішення і спритно розставляє на усі державні посади свою мерзоту на кшталт Корецького чи підлого ката Майдану Татарова. Але від цього він тільки стає ще більшою проблемою.

Цю проблему добре бачать наші союзники, вони наполегливо кажуть — ось вона, проблема. Криво посміхається жирною неголеною харею та лізе в усі офіційні зустрічі, не маючи на це ніяких повноважень та відповідальності. Має дуже підозрілі зв'язки, батька — агента ГРУ РФ, бізнес-партнера, який є бізнес-партнером Путіна. Звісно, що підтримка, яку вони нам надають — це не підтримка Візира Борисовича, це підтримка українців та України. Але вибачте, оце лізе офіційно представляти собою Україну, і ніхто йому не заважає — тобто нам це ок? Так, здається, що союзники добре розуміють, що навіть бананова республіка із отаким «президентом» у біді — це усе ще величезна європейська країна у біді. Але будь ласка, шановні українці, не розраховуйте на якісь серйозні майбутні відносини ЄС та НАТО із банановою республікою.

Знаєте старий анекдот про те, що є спільного у влади та презервативів? Їх треба часто змінювати.

Так от, цього г@#дона вже час міняти.