Коломойський остаточно став на бік Путіна.
А одже, і Зеленський, і усі його Стефанчуки та Шефіри, які отримують зарплатню в конвертах від Ігоря Валерійовича. Кажуть, тіньовий бухгалтер Коломойського у Верховній Раді — Трухін, спалився. Ігорю Валерієвиче, заспокойте народ — скажіть, що вибрали нового бухгалтера. Наприклад, Гришину — вона спритний та цінний кадр, впорається. А то депутати хвилюються, у кого ж їм в лютому отримувати конверт.
Відвертий перехід на сторону зла почався з того, що один з головних рупорів та людей Коломойського — Олександр Дубінський, який перебуває під санкціями США як спільник московського агента Деркача, повернувся після річного мовчання. Так, вже те, що агенти Путіна є серед найвпливовіших людей Коломойського, має насторожувати.
Але краще за будь-які слова та підозри говорять дії Ігоря Валерійовича. Перше, що зробив Дубінський після повернення — це подав законопроект №6527-1, де пропонує обмежити розмір зарплатні голов державних банків чи банків із державним капіталом.
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=73678
У законопроекті прописане обмеження у тридцять прожиткових мінімумів. Тобто, якщо використати прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів у 2 102 гривні, який заплановано від 1 січня 2022 року — це 63,060 гривень. У пресі також називають цифру у 74,430 гривень, яка ще вища, але теж не виглядає космічною для професійного топ-менеджера.
Так, деякі з теперішніх державних посадовців отримують надто багато — треба прив'язати їхні прибутки до результатів їхньої роботи. Але ні в якому разі не можна це робити під диктовку Ігоря Валерійовича. Так, з точки зору середньої української зарплатні, навіть обмежена Дубінським «стеля» зарплатні — це дуже багато. Але подивіться на це з точки зору топ-менеджера, який має вибір — працювати у комерційному банку чи іншій компанії із більшою зарплатнею, яка, до того ж, нічим не обмежена, чи сунути голову у зашморг Коломойського, до того ж за зарплатню, що і так не дуже велика, а ще й обмежена у будь-якому разі. По-перше, професіонали на такі посади просто не підуть. Співпраця з Коломойським — це як чорна мітка, від неї не відмиєшся.
По-друге, навіть якщо хтось з далеко менш професійних і не дуже розбірливих навіть піде, чи буде мотивація працювати у такого голови банку? Навіщо? Щоб зарплатню підвищили? Так її не підвищать. І зрештою, по-третє, а які саме люди підуть на такі важливі посади за таких умов? Звісно ж ті, кому люди Зеленського (читай: Коломойського) пообіцяють конверт за підтримку вигідних їм дій. Тобто люди на кшталт Мецгера та Пікалова з Укрексімбанку, які готові фінансувати ДНР, бити журналістів, розповсюджувати брехню про капітал та операції банку та хизуватися розкішшю своїх корпоративів. Така мотивація по-коломойськи точно Україні на користь не піде.
Тобто Ігор Валерійович, якому сподобалося, як він обікрав усіх нас на 150 мільярдів гривень у «ПриватБанку», зараз замахнувся на те, щоб підім'яти під себе усі державні банки. Але знаючи, що доля державних банківських капіталів зараз 55% в українському банківському секторі, таким чином він буде контролювати усю банківську систему України!
Але і це ще не найцікавіше. Олександр Анатолійович Дубинський, слуга двох хазяїв — Путіна, та Коломойського, прописує у цьому законопроекті дуже важливі пункти: не брати на топові посади в держструктурах людей, які за останні п'ять років керували громадськими організаціями з іноземною підтримкою, або працювали з такими організаціями як підприємці. Цікавим є пункт щодо стовідсоткового забезпечення місць для «своїх» не те що у керівництві, а й у наглядових радах: у наглядові ради держбанків і держпідприємств не можуть входити іноземці. У зв'язку з останнім скандалом також дуже цікаво, що Дубінський публічно висловлює підтримку злочинцю Трухіну, буквально кажучи: ми тебе прикриємо.
Ігор Валерійович не може не розуміти, що таким чином він не тільки надсилає сигнал «слугам» та іншим своїм людям у владі та криміналітеті: ми недоторкані, я вас прикрию. До речі, це також брехня — Коломойський залюбки кидає людей, коли в них вже немає потреби (запитайте, наприклад, у цих використаних кондомів з хору Верьовки). Але він також надсилає сигнал нашим іноземним союзникам: в Україні немає головування права, немає прозорості, я тут усе контролюю і якщо ви будете на мене тиснути, у мене є під рукою люди Путіна на кшталт Єрмака, Дубінського, Татарова або Гетманцева.
Саме тому Джонсон поїхав з Києва ні з чим. Саме тому Тройствений союз між Україною, Польщею та Великою Британією, який ось-ось мав бути ухвалений, був раптово відкладений, і будемо сподіватися, не назавжди. Зеленський дав задню, як свого часу Янукович.
Здається, що дратувати і відлякувати таким чином від України іноземних друзів, які вводять нові санкції проти РФ і поставляють нам нову зброю — безглуздо та дуже небезпечно. Бо ці дві причини є головними з тих, через які Путін зараз і не поспішає на нас нападати.
Але це тільки так здається. Бо послухайте, що нам каже зараз Ігор Валерійович вустами своїх Зеленських, Дубинських, різних Стефанчуків та Арахамій: не здіймайте паніку, в усьому винуваті західні країни, Порошенко, Сорос, будь-хто, але не Путін, дефолт корисний для України, з РФ можна вести мирні переговори (читай — про капітуляцію), що будуть корисні для України, та взагалі будь-що, що відволікає СБУ, МВС та в першу чергу нас з вами від Коломойського та його оборудок, корисне для України.
Як завжди, у виконанні його людей-рупорів звучить стара тема про «зовнішнє управління» — не дозволяйте західним союзникам надто тут встановлювати головування права, прозорі інституції та будь-що інше, що в майбутньому може привести Коломойського на нари. У США та Ізраїлі проти Ігоря Валерійовича відкрито низку кримінальних справ, з будь-якої європейської країни світить екстрадиція у США. Коломойський дуже боїться наших основних союзників і робить усе, щоб їх відлякати.
Якщо Коломойському усе вдасться, коли український виборець оговтається від чергової казочки про 5000 провокаторів, затриманих Монастирським, зарплатні вчителів у 4000 доларів, мільярда дерев, посаджених Зеленським, побудованих ним президентського університету та космодрому та вкомплектованих ним фальшивих 20 армійських бригад і глибокої стурбованості щодо найкращого друга, злочинця та хабарника Трухіна, навколо українських міст вже будуть стояти московські танки.
Сам Коломойський від влади не відмовиться і легко не піде. Тому, якщо вдасться змістити його та його людей шляхом дострокових виборів або Україні вдасться дожити до чергових виборів Ради та президента, його дії та дії «слуг» треба буде пильно контролювати. Люстрація усіх причетних до цієї влади та усіх регіоналів та московських агентів, що вона підтримує, здається обов'язковою.
Але залишається останнє питання — якщо Ігор Валерійович відлякає від України союзників і залишить її один на один з Путіним — чи не боїться він, що Путін, якщо він таки окупує Україну, пограбує, або навіть ліквідує його, що він так любить робити з непотрібними йому олігархами? Ну, якщо ви ще не знаєте відповіді на це питання, то ви погано знаєте Коломойського — він людина не тільки неймовірно жадібна, але й неймовірно хитра. У будь-якій оборудці він вимагає для себе гарантій.
І з його зухвалої поведінки зрозуміло, що такі гарантії від Путіна він вже отримав.
