Останнє китайське попередження

Є такий широко відомий вираз «останнє китайське попередження». Якщо ви його десь чули, але точно не знаєте, що він означає, ось вам посилання на вікіпедію . Його багато хто вживає, бо він дуже кумедний, і за ним стоїть дуже кумедна історія. Але не всі знають, що цей вираз справедливий і досі.

Зараз у ЗМІ, зокрема американських і європейських, з'явилося багато історій і багато паніки про «Китай — першу економіку світу», «глобальну китайську загрозу» і «світове китайське панування». Але усі вони так само далекі від істини, як і такі ж самі історії про «жовте вторгнення» середини минулого віку, тобто — суцільна вигадка.

Китай — це такий самий дутий колос, як і Японія зразка кінця 80-х — початку 90-х. Так, японська економіка ще в топ-10 світових економік, але зараз вона переживає спад і кінця йому не видно. Причини цього — велика вартість виробництва товарів у Японії, дорога кваліфікована робоча сила, складність іноземних інвестицій через місцеву зарегульованість — ті самі, що змушують інвесторів зараз виводити виробництво з Китаю в дешевші і простіші для інвестицій країни — В'єтнам, Таіланд, Філіппіни, Малайзію.

З новими підприємствами йдуть з країни і нові технології, а винайти свої Китай традиційно не в змозі — все, що добре вміють китайці, це копіювати. Коли західні лаоваї припинять пхати в руки те, що потрібно копіювати, і не будуть стояти над душею, контролюючи якість — китайці знов дуже швидко навчаться вирощувати рис і мріяти про колишню імперію.

Так, вигадувати казки про шеститисячолітню імперію, таку сильну, що ховалася за стіною, або про Великий Шовковий путь — то й досі дуже популярно в Китаї. Але то таке, понти для місцевих, у XXI сторіччі верблюди з тюками шовку вже не рулять. Колись наші східні друзі ще одну нескладну вправу вміли, недарма їх так багато, але з політикою «одна сім'я — одна дитина» вже й того не можуть.

Так, ВВП Китаю зараз ще великий, але щодо цього я рекомендую звернутися до оригіналу фрази одного з великих боксерів початку минулого сторіччя:

Чим більший шкаф — тим голосніше він падає

Щодо світового лідерства, Китай сам поступово ставить себе у положення ізгоя своїми масовими репресіями проти Тибету, жахливими обмеженнями свободи слова, Великим китайським фаєрволом, що все більш і більш відгороджує китайців від свіжої інформації, агресивною поведінкою у Східно-Китайському морі і ще багатьма способами.

Тобто ми вже розуміємо, що з теперішніми (на кшталт РФ) або майбутніми (на кшталт Китаю) недорозвиненими країнами-ізгоями варто більш-менш рахуватися (та й то не надто) тільки у короткостроковій, тактичній перспективі, але аж ніяк не в стратегічний.

Сама така політика на відгороджування та замикання на себе гарантує, що у такої держави немає майбутнього.

Щодо змагань за світове лідерство, давайте коротко пройдемось по тому, що Китай собою представляє зараз.

Найбільше нас будуть цікавити високотехнологічна промисловість, електроніка та енергетика як драйвери сучасної економіки.

Тобто:

Цивільне літакобудування, вертольотобудування — нема.

Військове літакобудування, вертольотобудування — тут можна посперечатися, але на мій погляд, нема — бо то суцільні копії застарілого російсько-радянського мотлоху або неліцензійні копії застарілих західних моделей, навіть без своїх двигунів (див. нижче).

Авіадвигунобудування — нема (вкрадені або погано скопійовані старі моделі, звісно, не рахуються).

Танкобудування — найсучасніший китайський танк «Тип 99» побудований на модернізованій платформі ще старезного радянського Т-72, пушку вкрали та скопіювали теж радянську 70-х років, а башту до нього, начебто, скопіювали та приліпили від «Абрамса». Наскільки сучасний та боєспроможний той гібрид — можете самі зрозуміти.

Автомобілебудування — тут можна ще раз, більш предметно посперечатися, але на мій погляд, нема — бо то суцільні неліцензійні копії застарілих західних моделей, половина — з двигунами західного виробництва, половина — зі «своїми», тобто вкраденими на заході раніше, ще більш старими і через місцеве виробництво без нормальних технологій і нормального контролю якості, вкрай ненадійними.

Суднобудування — перше в світі, величезний громадянський флот. Але зверніть увагу, побудували його китайськими руками західні лаоваї. Вгадайте, як скоро без них все розвалиться? Греція колись теж пишалася флотом супертанкерів — де він зараз?

Військовий флот — аж два авіаносці, один з них — куплене у нас радянське відро з гайками. Планують чотири, але чи потягнуть? З цим лаоваї точно не допоможуть.

Електроніка — добре виробляє копії по західних кресленнях, своя китайська відстала на 10-15 років (із сучасними темпами розвитку це можна порівняти з відставанням електроніки СССР від Америки). Комуністи, звісно, хочуть захопити Тайвань, що лежить в них прямо перед носом, там електроніка на найвищому рівні, але це те саме, якби Північна Корея захопила Південну — комуністи нічого не зрозуміють і дуже швидко все спаскудять. Ну й повторювати ідіотізм Путіна з Кримом поки що дурних нема.

Енергетика — 56,8% генерації — це вугільна генерація (а ми пам'ятаємо, комуністична статистика вона ще й теє, збрехати може щодо реальних відсотків) і частка її, незважаючи на п'ятирічний план Комуністичної партії, все ще зростає. Такий відсоток — це фактично вирок, і для екології, і для демографії, і для економіки, усі три відстають від світового рівня, і відставання росте. Для порівняння, вугільна частка в Америці 20,19% і щороку падає. Наразі рівень викидів парникових газів у Китаї перевищив забруднення усіх розвинутих країн світу разом узятих.

Валюта — фантики з Мао Цзедуном (це як ми б зараз друкували гривні зі Сталіним), і обличчя на купюрах дуже добре демонструє ступінь світової довіри до них. Свого Сталіна там багато хто любить, але не можна повірити, що вбивство п'ятдесяти мільонів китайців так просто забудуть — тому на ці купюри і на це обличчя колись ще прийде час.

Нобелівські лауреати — аж два з фізики і один з літератури за весь час (це при тому, що премії видаються з 1901 року, дисциплін — багато, і нагороджених з кожної з цих дисциплін було за весь час більше 200). Америка, наприклад, в середньому має 70-80 лауреатів по кожній з дисциплін, Німеччина та Велика Британія — по 50 у середньому, є з чим порівнювати.

Ну й наостанок — довіра до долара, фунта і євро, а також до відповідних економік та інвестицій в них базується в першу чергу на вірі в американця, британця, європейця, їх бажання та спроможність творити, винаходжувати, бути вільними, вільно висловлюватись, вільно обмінюватись інформацією та захищати свою волю, свою економіку, свою сім'ю, свою країну.

Це ті самі речі, що намагається у себе задушити комуністична партія Китаю. Як нам добре відомо з історії, комуніст — це найгірший різновид капіталіста, це рабовласник. А рабів до раю теж не пускають.

Саме тому я вважаю, що не треба нам зараз дивитись на схід, поки що нічого цікавого там нема.

Поборемо!