Ну що, пані та панове, начебто усі вже встигли відійти від емоцій минулого ранку. Усі вже передзвонили одне одному з вигуками «- Ти бачив?», усі встигли виматюкатися на лисого зека, за те, що він такий імпотент. Вже просто так, без настрою, доїли попкорн.
Тепер ітогі падвєдьом.
Звісно, було б краще, щоб у Кацапії вже почалася громадянська війна. Щоб Мордор, скріплений лайном та палками, вже почав розвалюватися. Це програма — максимум. Але, всупереч нашому неймовірному розчаруванню, свою головну програму-мінімум лисий вбивця таки зробив.
Бо війна — штука дорога. Хм, ні, навіть не так. Це коробку або рульове міняти дорого. А от війна — це пісець як дорого. Щоб вести війну, потрібні великі гроші. Гроші приходять від інвестицій, від податків та прибутків різних компаній, у тому числі держкомпаній. І усі ці гарні речі існують там, де працює бізнес.
А бізнес, у свою чергу, буде працювати усюди, де світить гарний прибуток. Якийсь бізнес працює навіть у Зімбабве. У Венесуелі та ПАР, за потрійною колючкою та дулами автоматів найманої охорони. Бо там є вагомий прибуток.
Навіть ту різанину, яку Пригожин влаштував у Африці, він називає бізнесом. Прибутки від алмазів та нафти, густо замішаної на крові сирійців та африканців — це для нього таке собі підприємництво. Але порівняти такий партизанський нелегальний бізнес із якимось з найменших офісів на Уолл-стріт ну ніяк не можна. Це зовсім інші гроші. Це сльози. Їх вистачить лисому зеку на заможне життя, але їх не вистачить на велику війну.
Ми ж добре пам'ятаємо, як у 2014, після Криму та Донбасу, злякався великий іноземний бізнес в Україні. Та й великий український так само, до речі. Усе, Кацапія захоплює Україну. Армії нема, зброю давно продали вічно легітимний Янек та справжній полковник Гриценко. Час вводити у дію план по ризик-менеджменту. Фіксувати збитки і закривати регіональні офіси.
Але добровольці нас тоді врятували.
І Україна вижила. І великий бізнес від нас не пішов. Бо побачив, що українці тримаються. Побачив, що є ризики, і вони великі — але це саме великі ризики, а не повний пісець. Із цим можна працювати. І так ми прожили ще вісім років. На жаль, зараз із великим бізнесом, і не тільки іноземним, в Україні не так. Багато вийшли, багато скоротилися. Бо повномасштабна війна в умовах такої бананової республіки, як Україна, де патронного заводу немає, зате депутат із великими бабками хоче тихенько у ліс піти — це не великий ризик, це пісець.
Тепер хтось каже, що лисий вбивця виторгував собі величезне пряме фінансування з бюджету Кацапії, таке, як у Кадирова. Інші кажуть, що він пропхнув свою людину, Дюміна, за міністра оборони. А сам Пригожин отримав Ростовську та Воронезьку області і буде там царювати. Це, як на мене, дуже сумнівні твердження, але можливо і так. У Кацапії багато що можливо.
Але це не головне. Головне, що крім купи нової абстрактної балаканини «експертів» про те що «ну от, вже майже почалося», «він показав слабкість режиму», за цими заголовкам новин нарешті стоять великі гроші. І стоять вони на вихід. А ті, які люблять великі прибутки та великі ризики і які стояли на вхід, тепер теж розвернулися і стоять на вихід. І такі історії, як обкрадання кацапами Deutsche Bank — рекет на державному рівні, прошу зауважити — тільки додають їм швидкості на вихід. Алес, «Кацапія» і «бізнес» вже не поєднуються у одній фразі.
Тобто, ще раз, головне, що він зробив — це він показав, що Кацапія — це не великі ризики для бізнесу, це пісець. Бо коли навкруги корупція, бандити у погонах та маски-шоу, але є великий прибуток — це просто великі ризики. І якщо знати, кому заносити, з цим можна працювати. Працювати під санкціями, знаючи, що з твоїх грошей фінансують геноцид, і кожний день чекаючи, що тебе внесуть у санкціонні списки — це, для деякої мерзоти, теж великі, але прийнятні ризики, з огляду на прибуток. А от якщо ті на самому верху, кому тільки вчора заносили, сьогодні вже можуть залишитися не при справах, коли по країні просто так носяться здоровенні банди, озброєні танками, які фактично поза законом, але їм за це нічого не буде — тоді це пісець.
Ще якісь експерти кажуть, що Пригожин таким чином міг просто зіграти в коротку. Знаючи, що перші ж новини про військовий переворот у Кацапії моментально вплинуть на вартість самих різних активів, він міг підготуватися і зіграти на пониження якихось з них. А потім спокійно завести танки. А потім розвернути танки, і відіграти свої короткі позиції. Буквально за один день. І це також дуже сумнівно, але можливо, з огляду на те, як лисий кат веде свій «бізнес». Тим не менш, ви розумієте, що країна, у якій це можливо, це не великі ризики для бізнесу — це ..., ну ви пам'ятаєте, пісець. Бізнес взагалі тишу любить.
Тому так швидко і остаточно вийшов з Кацапії General Electric. Тому рано чи пізно вийдуть і усі Ашани, Xiaomi та китайські автовиробники, а за ними навіть і будь-який кацапський бізнес, більший за лоток із шаурмою. Бо щоб бути присутніми на ринку, крім керуючої лінії комуністичної партії, потрібні ще великі прибутки. А прибутків не буває там де є пісець. Бізнес не працює у Сомалі. Він не працює у Сирії та Ірані. Там просто нічого робити. А Кацапію чекають великі, дуже великі ігри в коротку.
Знаєте, які «Іскандери» не сміються? Ті, на які немає грошей.
Слава Україні!
