Минулого вівторка, 7 листопада, Верховна Рада України проголосувала в першому читанні проект Виборчого кодексу. Хоча рішення підтримали мінімально необхідна кількість народних депутатів, в кулуарах його охрестили великою «підставою» та «свинею» для Банкової. Реальний аналіз законопроекту викликає, як мінімум подив, адже очевидно, що за пропонованою схемою обиратися ніхто не збирається. А тепер про все по порядку.

5a0b4ebd1cf27.jpeg

Округобласть

Статтею 338 кодексу зазначено, що з метою висування списків кандидатів у депутати загальнодержавний виборчий округ поділяється на 27 регіональних виборчих округів. По факту дані округи є нічим іншим, як областями, за виключенням тимчасово-окупованих територій Криму, Донецької та Луганської областей. Що це означає для учасників виборчих перегонів? Всім кандидатам у нардепи треба забути про старі насиджені округи і починати засіювати електоральне поле всієї області. І хоча за оцінками авторів кодексу ця процедура унеможливлює підкуп громадян, але вона змушує майбутніх кандидатів «розкошелитись на повну». Якщо раніше кількість виборців на середньому окрузі становила не більше 200 тисяч чоловік, то тепер вона збільшується майже в 6-7 разів. А отже, настільки збільшяться і всі видатки кандидатів на агітацію, штаби і т.д.. На самому окрузі головним видовищем стає не міжпартійне протистояння, а боротьба членів однієї і тієї ж політичної сили. Ніхто не виключає і вплив на результати виборів нині діючих округів, які тепер можна називати базовими регіонами. Місцева система виборів близька то тієї за якою місцеве самоврядування обиралось у 2015 році та нині проводяться вибори до ОТГ. Та все ж вибори за такою системою починають нагадувати гру в російську рулетку. При чому для всіх учасників виборчого процесу, адже для звичайного виборця вона теж підготувала декілька ну дуже складних головоломок.

«Голосуй не голосуй — все одно получиш ….»

Такий крилатий вислів як жоден інший не характеризує сам процес голосування. Тепер, аби проголосувати за новим законом, треба забути про такі поняття як поставити «галочку» чи «хрестик». Уявімо собі звичайну українську бабусю, котра ще з радянських часів пам'ятає вибори як всенародне свято. Зранку попоратись у свині, подоїти корову і піти на вибори. У бюлетені знайти партію чи прізвище кандидата аби поставити напроти відмітку. Тепер все не так, бабця має пам'ятати номер партії який треба написати у бюлетені та номер кандидата. При чому якщо наприклад партія «Всім добро» має 5 номер, а її кандидат Степан Добробій, за якого виборець має віддати свій голос 8, то записі в бюлетені мають бути аж ніяк не № 5 за партію та № 8 за кандидата. Правильно буде 05 та 08 відповідно, інакше результат голосування – недійсний.

Найближчі вибори гаранта

Найближчі загальнонаціональні вибори, що нас очікують є виборами президента, що мають відбутися у травня 2019 року. Проектом кодексу передбачена норма, згідно з якою кандидат у президенти для реєстрації своєї кандидатури повинен окрім внесення грошової застави, збирати підписи осіб, які мають представницький мандат (народні депутати, депутати місцевих рад, міські голови). Тільки уявіть собі процедуру збору підписів особливих людей, тільки тих, що мають мандат, а як щодо решти населення ?

Замість післямови

Звичайно, що даний проект виборчого кодексу є вкрай непідготовленим та сирим. Головні його противники серед недоліків називають його морально застарілість, а розроблений він був дійсно 2010 року. У президентський фракції в парламенті його вже встигли навіть порівняти з російською. Щоправда у БПП відзначають, що російський варіант розбиває країну на 35 виборчих регіонів, котрі не збігаються з межами республік аби тільки уникнути потенційну загрозу сепаратизму. За попередніми прогнозами експертів, до проекту виборчого кодексу буде внесено більше 100 поправок. Адже діючи більшість даний, яка тримається на нардепах мажоритарниках закон не влаштовує. Тож існує два варіанта розвитку подій, або його бравурно провалять і декілька тижнів будуть розганяти зраду у вечірніх телеефірах. Або ж його просто спотворять до непізнаваності. В останньому випадку варіант з відкритими партійними списками тільки заради назви та 450 виборчими округами, де будуть сіяти та пожинати виглядає досить реальним.