Путін хотів би втягнути у війну білоруську армію. Ракетними обстрілами важно зруйнувати логістику через західні області. Інша справа – ввести туди армію.
Втім, війна – це продовження політики. Тому важливо розуміти, що з цього проводу думає лукашенко і чи має він можливість не виконувати забаганки Кремля?
Прийнято вважати, що лукашенко – маріонетка путіна. Це так. Але не зовсім так. Згадайте, як лукашенко «петляв», щоби союзна держава у складі рф-білорусь де-факто не була створена. А скільки років він маневрував між Європою і рф, поки репресії після виборів у 2020 році не позбавили його такої можливості. Словом, коли лукашенко дуже не хоче виконувати побажання путіна, він їх не виконує.
Щодо участі у війні, то не схоже, що в лукашенка є велике бажання влізати у неї. Не тому, що він якось прихильно ставиться до України чи українців, а банально через інстинкт самозбереження. На відміну від росіян, більшість білорусів не підтримують війну в Україні. Згідно з соціологічними даними від березня, лише 3% білорусів вважають, що Білорусь має взяти участь у війні на стороні рф. Влада лукашенка без того тримається на штиках. Вдаватися до дій, які можуть викликати масове невдоволення білорусів, йому навряд чи хочеться.
Якби російські війська мали явну перевагу на фронтах, Лукашенко напевно би задумався над вторгненням в Україну. Лукашенко не проти приєднатися до переможця, але брати участь у довгій війні на виснаження він навряд чи готовий.
