Петро Порошенко більше не приховує свого бажання бути головним опозиціонером як у парламенті, так і на вулиці.
Сьогодні, 8 грудня, на Майдані Незалежності пройшла акція протесту «„Червоні лінії“ для Зеленського». Тисячі людей зібралися у центрі столиці, аби застерегти Володимира Зеленського від перетину «червоних ліній» на саміті у Парижі. Окреслені ними «лінії» містять, зокрема, пункт про недопущення проведення виборів на окупованих територіях Донбасу до виконання «безпекового пакету» Мінських домовленостей, який фактично є складовою «формули Штайнмаєра», на реалізацію якої раніше погодилася команда президента.
Що ж, акція закінчилася, люди розійшлися. Пора підбивати підсумки.
Перше. Вразила величезна кількість прапорів «Європейської солідарності» і «Свободи». Ними була засіяна вся площа. Складалося враження, що на Майдані проходить партійний мітинг, а не загальнонаціональне віче. Виникає питання: а яку, власне, ціль переслідували організатори мітингу – заявити про себе чи донести до президента свої застереження щодо «нормандської зустрічі»? Якщо нагадати про «червоні лінії», то для чого було тягти на Майдан стільки партійної символіки?
Друге. Анонсованого кілька днів тому об'єднання зусиль «Голосу», «Батьківщини» і «ЄС» для «боротьби з капітуляцією Володимира Зеленського» не відбулося. На площі не було видно партійної символіки ні «Голосу», ні «Батьківщини». Серед спікерів, які виступали зі сцени, не було представників «Голосу», а «Батьківщину» представляв Володимир Яворівський, який вже шість років як не народний депутат. Зате спікерів з числа націоналістів і близьких до Порошенка політиків було під два десятки. Амбіції партійних лідерів знову перемогли і навіть «загроза капітуляції» не об'єднала їх.
Третє. Петра Порошенка на мітингу було занадто багато. Мало того, що «порохоботів» виступало більше ніж достатньо, так ще й Петру Олексійовичу доручили завершувати захід.
Поява Порошенка на акції не стала неочікуваною. Він прагне бути головним опозиціонером як у стінах Верховної Ради, так і на вулиці, а тому не опустив нагоди покритикувати владу з головної площі країни. Щоправда, п'ятий президент не розуміє одну важливу річ – Майдан любить один раз. У 2004 році Юлія Тимошенко була улюбленицею Помаранчевої революції, зате через дев'ять років Майдан відштовхнув лідерку «Батьківщини» і навіть статус «головного в'язня режиму Януковича» не допоміг їй. «Зірковий час» Петра Порошенка був на Революції гідності. Спроба екс-президента знову влюбити у себе вуличний протест може рано чи пізно стати причиною остаточного краху його політичної кар'єри.
