У продовж теми цинічної політики Угорщини, що спробує всидіти на п'ятьох стільцях одночасно і спокійно спостерігає за щоденними стражданнями України, хотілось би обговорити цікаву ідею Дениса Казанського. Він ще місяць тому запропонував надавати вимушеним переселенцям постійне житло на Закарпатті «від Берегового до Чопу». Ідея розбавлення етнічного складу ненадійного регіону, дійсно, логічна і своєчасна. Зрозуміло, що для людей, що втратили житло і мешкали на сході, було б привабливим опинитися на спокійному прикордонному Закарпатті з розкішним туристичним потенціалом і європейською архітектурою. Але тут є серйозна проблема. Мешканцям Ужгорода насилу вдається миритися зі східним менталітетом переселенців, з їхньою поведінкою у громадських місцях і, особливо, з агресивною манерою водіння на дорогах. До того ж, здається доволі ризикованою затією активно переселяти на Закарпаття тих, хто, можливо, співпрацював з сепаратистами або чекав на «руський мир», але втік з Донбасу тільки через страх за своє життя. Масове переселення таких «біженців» по регіону може тільки загострити тут ситуацію.
Як на мене, більш розумно та справедливо буде запропонувати переїхати на Закарпаття як раз не біженцям зі Сходу України, а мешканцям Івано-Франківської, Львівської, Волинської та Рівненської областей. Саме для них можна створити привабливі умови: виділити спеціальні дотації на покупку житла, надати земельні ділянки і пільги для ведення бізнесу, створити пріоритет для переїзду туди військовослужбовцям та їхнім сім'ям, а також дітям і дружинам бійців, що загинули в боях. На тлі економічних проблем, пов'язаних з війною, така пропозиція може стати актуальною багато для кого. Як правильно зазначає Казанський, багато людей переселяти на треба, достатньо перевезти декілька тисяч громадян до проугорьскі налаштованого Берегівського району. Разом можна відкрити додаткові школи, філіали вишів. Таким чином можливо підняти статус української культури на Закарпатті. А найголовніше, ми дамо зрозуміти Будапешту та кремлівським пропагандистам, що Закарпаття — це регіон з українським населенням і менталітетом.
Можна погодитися з Казанським в тому, що «війна — це не тільки час втрат, але й час можливостей». Тому внутрішню міграцію необхідно здійснювати різноспрямовано, піклуючись не тільки про вимушених переселенців, але й пропонувати цікаві варіанти мешканцям Заходу України для переїзду на Закарпаття. Адже показово, що проблеми з проявами сепаратизму та нездоровими забаганками з боку сусідів відбуваються тільки там, де історично склалися передумови для утворення національних анклавів. Очевидно, що набагато ефективніше боротися не з наслідками, а саме з причинами, насичуючи ці території справжніми носіями української культури.
