Добровільна відставка Єрмака до висунення проти нього офіційних звинувачень — це очевидна спроба зробити добру міну при поганій грі. «Плівки Міндіча» вже і так завдали болісного удару по всій владній вертикалі, а нові подробиці про участь керівника ОП у розкраданні військової допомоги могли б остаточно її підкосити. Бо якщо корупцію в енергетиці — навіть таку шалену — ще можна назвати проблемою внутрішньополітичного рівня, то викриття схем в оборонці за участю політиків вищого ешелону найімовірніше призвело б до грандіозного міжнародного скандалу та поставило б під питання підтримку України, а потім і легітимність такої влади. Особливо з огляду на масштаби цього збагачення на крові. Тому пафосна заява Єрмака про те, що він піде воювати на фронт — це вкрай лицемірний, але ефективний спосіб змістити акценти та заробити очки репутації для себе та Зеленського. Хоча б в очах міжнародної спільноти. Фактично це максимум того, що може вичавити Банкова з цієї ситуації, щоб стабілізувати своє хитке становище. І кадрові перестановки на самому «олімпі» владної вертикалі — це необхідна жертва, без якої впаде весь картковий будиночок. Звичайно, Єрмак це розуміє і своїм відходом «по-хорошому» лише зміцнює позиції Зеленського, роблячи своєрідне рокірування.
Таким чином Банкова планує вбити одразу двох зайців: зберегти свій статус і нажиті годівниці та створити інфопривід для нової кампанії з відмивання вкрай замараної репутації. А для українських громадян оце все значить тільки одне: жодних реальних змін або руйнування системи відставка Єрмака із собою не принесе.
