10 червня 2021 року президент Франції Еммануель Макрон оголосив про закінчення операції Бархан в Африканському регіоні Сахель. Офіційна мета — реконфігурація французької військової присутності в Африці.
Більше деталей з'явилося після віртуального саміту лідерів G5 Сахель (Малі, Буркіна-Фасо, Чад, Мавританія та Нігер). Зокрема, Франція закриє три військові бази на півночі Малі до кінця року. Проте в регіоні все ще залишатиметься 2500-3000 французьких солдатів, але в рамках так званої європейської військової групи «Такуба», до якої поки що залучені Франція, Чехія, Естонія, Італія та Швеція.
Багато років Франція була головним безпековим партнером регіону. Зараз Африка (як і Сахель) знаходиться в полі зору багатьох міжнародних акторів. Серед них — Росія, яка славиться своєю причетністю до нестабільних, проблемних країн. У світлі останніх рішень Франції постає питання: чи стануть ці нові умови шансом для Росії посилити свою роль у Сахелі?
Завершення операції: чому саме зараз?
Активне військове залучення Франції в Сахелі розпочалося в 2013 році після того, як афілійовані з Аль-Каїдою екстремісти взяли під контроль північ Малі. Спочатку тривала операція Сервал, яку у 2013 змінила Бархан із залученням 5 000 військових.
За усі ці роки Сахель став чимось на зразок Афганістану для Франції. Та попри альтруїстичну мету підтримки Африканських країн у боротьбі з тероризмом, Франція має й цілком прагматичні інтереси в Сахелі. Один із них — ресурси регіону. Наприклад, уран в Нігері, що є важливим для французької енергетичної сфери, особливо для державної компанії Orano, нафта в Малі, де задіяна ще одна французька компанія Total.
Крім того, не варто забувати й про іміджевий фактор. У міжнародній політиці Сахель завжди розглядався як задній двір Франції, де вона, як колишня метрополія, визначала правила. Не останню роль відіграють й політичні «вигоди» африканських країн, на які припадає чимало голосів у рамках міжнародних організацій (зокрема, 25% в Генеральній Асамблеї ООН).
На початку цього року Еммануель Макрон попередив, що Франція припинить свою військову присутність, якщо в Малі відбудеться ще один переворот, що й трапилася наприкінці травня. Але це далеко не основна причина останніх дій Франції.
Перш за все, операція Бархан неоднозначно сприймається як африканським, так і французьким суспільством. Зокрема, в Малі неодноразово відбувалися мітинги з вимогою вивести іноземні контингенти з регіону. Щодо французів, лише 49% підтримують військову присутність у Сахелі. Крім того, операція обходиться Франції досить дорого — 708 млн.долл.у рік. А разом їх смертями французьких солдатів — 56 офіцерів з 2013 року — це ще більше посилює «домашній тиск» на очільника Франції, особливо в контексті запланованих на 2022 рік виборів.
Врешті, виведення військ — це шанс для Франції змінити свою політику щодо Африки, приділити увагу й іншим частинам континенту. А також — спосіб розібратися з критиками, які звинувачують Париж у перебільшенні дій в Сахелі та втручанні у Африканські справи.
Шанс для давньої мрії Москви
Росія давно посилює свою діяльність Африці і Сахель — не виняток (особливо в контексті двох переворотів у Малі з російськими «відбитками пальців»). Кремою на руку грає колишній позитивний імідж СРСР та критична упередженість частини країн щодо Заходу. Тому саме Москву розглядають як майбутнього союзника у війні проти тероризму.
Кремль обіцяє Африканському Сахелю «допомогу»: мир, військову та політичну підтримку в обмін на ресурси, політичну прихильність на міжнародному рівні, нові ринки зброї, нових клієнтів державних гірничих компаній. Для всього цього у Кремля достатньо інструментів — постачання зброї та найманців (відома група Вагнера), підтримка опозиційних угруповань, співучасть у державних переворотах, використання контрольованих засобів масової інформації та мережі НУО. Все це Росія багато разів успішно пробувала в Африці: в ЦАР, Мозамбіку, Мадагаскарі.
Росія обрала Малі плацдармом у Сахелі не випадково. Це — велика та слабка країна з так званими сірими зонами на периферії, погано контрольованими урядом, через які пролягають маршрути наркотрафіку та нелегальної міграції всього регіону. І саме цей факт приваблює Кремль. Вищезгадані питання — надто чутливі для Європи. Отримання контролю Росією над цими територіями — потужний козир у рукаві, який завжди можна буде використати, щоб «виторгувати» у ЄС потрібні рішення.
Сахель — складний регіон, у якому сплелося занадто багато: бідність, зіткнення релігій і культур, боротьба за ресурси і їхня нестача, інституційна слабкість держав, сірі зони, кліматичні зміни. Все це разом — ідеальне середовище для терористів, благодатний грунт для їхніх гасел, на які відгукується бідне місцеве населення. І саме у цих викликах криється вирішення безпекових проблем країн.
Зараз Сахель — це фронтир боротьби з тероризмом в Африці Самі країни регіону не впораються з цим, їм критично потрібна зовнішня підтримка. Якщо це будуть не західні сили, тоді цим партнером точно стане Росія.
Автор: Марта Олійник-Дьомочко, к.п.н., дослідниця-африканістка.
