Парламентська кампанія довела і утвердила повну імпотентність старих партійних проектів. «Самопоміч», «Громадянська позиція», «Свобода», «Радикальна партія» — всі вони форсовано деградують і валяться. Те ж стосується «Батьківщини», яка весь час здобувала 10-15% підтримки виборця, а тут — ледь набрала 8%. Така ж доля спіткала ребрендинговану «Солідарність» Порошенка.
З цього випливає єдиний висновок: Зеленський і ко запровадили новий «статус-кво» для української партійної системи, в який частково потрапив «Голос» вічно блукаючого в трясовинах політики Вакарчука (і не зміг потрапити Смешко).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЗЕЛЕНА «ВИШЕНЬКА» НА ВИБОРЧОМУ ТОРТІ.
Тепер керівники партій стали заручниками простенької дилеми з двох «або»:
- або проект змінюється і продовжує існувати за новими правилами гри (щоб залишатися в тренді);
- або партія остаточно деградує і розчиняється серед більш сильних організацій.
При цьому, «Слуга народу» і «Голос» не робили нічого надприроднього в даній ситуації:
1. Зрозуміло написана програма.
2. Доступність і ставка на кампанію через соцмережі.
3. Зрозуміла ідеологічна спрямованість.
4. І найголовніше — велика частка нових обличь.
Всі ці пункти забезпечують суспільні запити на українську політику. В даному аспекті що важливо — подібний тренд безповоротний. Кому не вдасться запригнути у вагон локомотиву політичних змін — той назавжди випаде з гонки за владу в парламентському форматі.
