Коли я почала читати книгу Гіліян Флінн «Гострі предмети», мені щось показалося знайомим, і тоді я згадала про теж недавно прочитану книгу Франка Тильє «Фантомна пам'ять» не скажу що остання залишила багато вражень, на відміну від «Гострих предметів», але про все потроху.
«Фантомна пам'ять» запам'яталася лихим закрученим сюжетом, який до кінця тримав у напрузі, сюжет справи чимсь нагадував трохи книги Тесс Геррітсен. Одна із головних героїнь страждає на хворобу пам'яті, і є безпосереднім учасником усіх подій, і саме з нею все пов'язано. Вона дуже хоче знайти вбивцю своєї сестри, і зараз знов з'явився випадок, який може допомогти заставити вийти вбивцю на світ. Але на заваді стає хвороба дівчини, чотири хвилини – рівно стільки відведено будь-якому спогаду, потім все стирається, дівчина бере участь в експерименті по допомоги людям по втраті пам'яті, через технології, що трохи допомагає справі. Деякі моменти розслідування нагадали також про Дена Брауна, з його письменами, формулами, та інше. Детектив яка розслідує цю справу та бере під контроль дівчину з втратою пам'яті, теж зберігає деякі таємниці які вона вважає жахливими, але чи є вони такі насправді?! І як дивитися на те, щоб розкрити дві серії вбивств, прийшлось скоїти злочин зімітувати викрадення, та вбивство, це хвороба чи все ж геніальність нехай і частково хворого мозку?!
А щодо спільної ланки яка об'єднала для мене дві ці книги, є письмена на тілі, тільки якщо в «пам'яті» все писалося, щоб не забути, послання до себе, через них героїня згадує про суттєві події чи думки що були важливі, що дає їй змогу просуватися у розслідуванні. В «гострих предметах» це було завдання собі шкоди, та психологічною хворобою, дівчина вирізьблювала на собі слова вкладаючи в них те чи інше значення, що стало для неї залежністью.
Персонажі у «Гострих предметах» настільки противоречиві, викликають і симпатію і неприйняття, і ти весь сюжет намагаєшся зробити для себе якийсь психологічний портрет героїв, але чергова сцена, і все нанівець. Ти підозрюєш з головною героїнею то одного то іншого героя, та у кожного з них є якісь скелети в шафі. І поки головна героїня намагається написати більш менш пристойну публікацію по жахливим вбивствам у містечку її дитинства, життя пише репортаж про її сім'ю: понівечені дитячі життя, що травмуються материнською поведінкою у декількох поколіннях, ревності та моральні травми яки призводять до зрощення темряви у тобі, піднята важлива тема синдрому Мюнхгаузена (не перша в літературі, але варта уваги). По «Гострим предметам» знята кінострічка, чула про неї, але дивитися не дивилася, можливо трохи пізніше захочеться подивитися як автори адаптували історію і що з цього вийшло.
Обидві книги не дивлячись на різний сюжет, об'єднані темою важливості витіснених спогадів, комплексів, страхів, та впливу дитинства на особистість. Жанри : мікс трилера з детективом. Після фінал обох книг перевертають з ніг на голову весь сюжет, і ти такий сидиш: «Ні я звичайно думав, але ж ..»
