#Фільми які повинні зацінити ті хто знайомий з професійною кухнею, приготуванням, процеси та подача, всі деталі специфіка реальної кухні показана достойно. І загалом показує що кухня це не вдячна взагалі справа. «Меню» важкий фільм, а ось «Голод» підійде для сімейного перегляду.
#Меню - дуже схожий мені на оскароносний фільм «Паразити» ось в них щось є схоже таке по атмосфері що не можу пояснити, але відчуття ті ж. 12 гостей потрапляють на довгоочікувану вечерю до знаменитого кухаря Словіка, але вечеря закінчиться для них не зовсім так як бажають вони чекають. Маніакальний кухар зійшовши з розуму зміг набрати собі команду таких же «хворих» як він сам, а коли ти досяг своєї вершини, настає момент коли це ніхто не оцінить, і перед тобою стіна і нікуди іти далі, залишається одне блюдо — блюдо з тих кому нічого вже не цінно, подай їм камінь і скажи що це смачно і всі відповідять, стадне :"Так, смачно!", тому що люди без ніякої боротьби за своє життя продовжували грати свою останню гру за встановленими правилами. Але завжди у стаді знайдеться хтось особливий, той хто не буде грати за правилами й буде мати власну думку, і знання що собою несе першочергово їжа: втамування голоду та насолода смаком: і зламає щось не зламне у системі "Меню" встановивши власний фінал.
#Голод - має тонку схожість з Меню, і ось чим саме: і там і там є найвеличніший і найзнаменитіший кухар їжа якого цінується багачами не за простоту і смак, а за незвичність, в обох фільмах їжа для шеф-кухарів стає покаранням для еліти, і як що розвивати логічну лінію персонажа шефа "Голоду" то можливо він може закінчити також як і шеф Словік. Те як просто Пол погодився готувати з птиці Носорога, думаю через деякий час він згодиться зготувати й з людини, в решті решт він всього лиш годує, їсти це будуть ненависні для нього багатії. Пол хоч і майстер своєї справи, але в нього на відміну від Аои нема любові яку вона вкладає у свої страви, і їй важливо не вигляд, а смак, і в неї є принципи якими вона не стала нехтувати, залишивши можливо на той момент єдиний свій шлях до успіху. В "Голоді" дуже гарно показали роль маркетингу, і це реальність сучасності вклади у будь-що гроші та піар, і воно буде витребувано, але що б залишитися на цій планці дійсно потрібен талант до своєї справи, горіти нею. І хоч деякі скептично віднеслися до фіналів обох фільмів, але що там що там перемогла, любов до простої їжі та справжнього не штучного життя.
І коли Аои повернулася до сімейного бізнесу, я була впевнена що в неї все буде добре, і вона розкрутить себе і свою справу : вона знає що вона вміє і досягла, в неї є досвід вона знає як це працює, і в неї є найцінніше підтримка близьких. Тому навіть впавши добровільно з вершини, не страшно почати з низу як що ти любиш свою справу і впевнений в неї. Як то казав класик "Лупайте сю скалу!".
р.с. окремо хочу сказати що цікава тенденція зображувати "еліту" заможніх людей, коли тобі вже нічим насолоджуватися від життя, їжі та іншим, ти немов вмираєш, або не немов :)
