«Велика» подія Дніпра відбулася буз шуму та пилу, знайомого мерського «Могьом!» та урочистих червоних стрічок.
Тобто, після тривалої ілюзії ремонтних робіт, Новий міст «відкрили» дуже тихенько та зовсім буденно.
І цьому є поважна причина. Але все по-порядку…
Ну по-перше, терміни цього «ремонту» не витримують ніякої критики, і кінця-краю їм зовсім не видно. А відтак ілюзорні роботи триватимуть ще дуже довгий час, перетворюючись на черговий довгобуд «по-дніпровські», на кшталт «знаменитого» метро.
По-друге, «ТЕ» що вчора «відкрили» — це лише відсотків 10 від тих робіт, які закладені в ремонтних кошторисах, а гроші на «ремонт» вже скінчуються! Отже, потрібно буде ще не одне додаткове «фінансування», тож стрічку перерізати ще зарано.
І по-третє, навіть оті 10% що «відкрили», являє собою жалюгідне видовище, вкрай небезпечне для руху, та купою «недокручених гайок». До речі, головний забудовник нещодавно саме про це і сказав – «навесні все це здираємо та прибираємо, і робимо наново».
Весело, так?
А про основні роботи з фундаментальної реконструкції, які теж закладені в кошторис, зараз взагалі не може бути мови, бо зараз Дніпром розпоряджаються геть не ті люди, для яких наше місто мало б бути рідним…
Тут треба трохи зупинитися на дуже цікавому факті, а саме — терміні виконання цього «ремонту», бо саме в ці дні, тобто – в грудні, виконуються два роки з моменту початку ремонту. І за ці два роки керівництво Дніпра відремонтувало його десь аж на 10%! Але …і їх треба буде весною знову «переробити».
І ось що цікаво — саме два роки були терміном будівництва(!) нашого Нового мосту, розпочатого у 1964 році, який завершився у 1966! За два роки наш Новий міст був побудований «з нуля»!
Відчуваєте різницю…? Різницю між людьми, які взяли на себе керівництво Дніпром…? Різницю між Людьми та людцями… (!)
І тут треба ще вказати на те, що в 60-х роках минулого століття був страшний дефіцит будівельних матеріалів, інженерів з будівництва, був не такий великий місцевий кошторис! Але потрібно було збудувати за два роки! Потрібно було – зробили!
А зараз за два роки керівники Дніпра змогли лише віджати у нашої місцевої казни десь з пів мільярду… (!)
І тут починається найцікавіше…
Почну з того, що досі нікому не відомо не лише те, скільки ще нам знадобиться заплатити нашому меру за той незрозумілий «ремонт», а і те, скільки вже на нього витрачено! Бо на протязі всіх цих двох років кошти додавалися декілька разів! Додавалися великі суми та не дуже, додавалися із незрозумілими поясненнями-призначеннями та такими ж незрозумілими фірмами-контрагентами, на які надходили ці додаткові кошти.
Думаю, не варто зараз зупинятися на таких «дрібничках», як один, два, або чотири мільйони, які під різним приводом перераховувалися на чергові забаганки дніпровського мера, і звичайно ж були направлені виключно на «ремонт мосту».
Зупинимося лише на більш суттєвих цифрах.
Вже ні для кого не є секретом, що перші 250 мільйонів канули у наш Дніпро безповоротно та ганебно, і без всякої надії на їхній підйом із самого дна нашого «бездонного» Дніпра…
І це є факт! — не зважаючи на всі метафори та тавтологію висловлювань. Бо керівництво міста навіть не вимагає повернення тих мільйонів, адже фірма, яка їх «відмила» – своя… (!)
І коли «з'явилася» інша ремонтна компанія, знадобилися ще 300 мільйонів, точніше – 311!
І що? Результати «ремонтних» робіт ми бачимо вже сьогодні! Окрім того, що, як було вже сказано, підрядник заявив про перероблення(!) всіх сьогоднішніх робіт наступною весною, водії вже зараз скаржаться, що користуватися мостом дуже небезпечно! Особливо в темний час доби, бо велика частина мосту неосвітлена! А ще є небезпека натрапити на бетонний роздільник, бо геть ніяких знаків не встановлено!
Але ж ми про кошторис…
Отже, не враховуючи «дрібних бризок», остаточний кошторис має скласти 560 мільйонів. А тепер спробуємо його порівняти із кошторисом будівництва нашого мосту в 1964-1966рр.
Так, це буде не просто, бо різні епохи, давно вже різні країни, та різна державна валюта. Але є така цікава та надійна річ як золото. Бо «твердий» долар теж девальвує, тим більше, що в Україні він скаче особливо нахабно. Єдине, що ми маємо тут врахувати — це те, що відносно 60-х років золото теж «подорожчало», але лише десь у 12 разів, причому стабільно. «Подорожчало» — мається на увазі умовно. І заради справедливості, звісно, цей факт буде врахований.
Тож, порівнюємо.
Надводна частина будівництва Нового мосту в 1964-1965рр коштувала 391670 рублів (звичайно, зокрема і будова прольотів). Тобто, це був кошторис тієї частини мосту, яку зараз нібито ремонтують.
Перераховуючи на ціну золота у ті часи (1грам 999 проби – 90 руб), отримуємо 4352 грамів чистого золота.
Якщо ж перевести кошторис нашого «ремонту» (561000000грн) на ціну золота найвищої проби сьогоднішнього дня, то отримуємо 467500 грам. Але ми пам'ятаємо, що золото зараз «подорожчало» десь у 12 разів. Отже ділимо цю цифру на 12. Отримуємо майже 40000 грамів золота. Тобто, майже у 10 разів більше пішло на «ремонт», аніж на БУДІВНИЦТВО мосту! Ото масштаби у наших «патріотів»!! Навіть захоплює подих…!
І навіть якщо в когось залишаться сумніви щодо справедливості цього перерахування, то візьміть хоча б так званий курс перерахування – рублі/гривні (зрозуміло, що рублі беремо радянські, десь 60-х років). Отримуємо в середньому(!) коефіцієнт десь 100. Звісно, різні послуги/товари змінювалися по-різному, але в середньому все одно вийде десь 100. Та й сьогоднішня середня зарплатня має теж такий самий коефіцієнт – приблизно 100, тобто – якщо тоді середня зарплатня була у розмірі десь 90-95 рублів, то сьогодні вона десь 8500-9000 грн.
І якщо ми поділимо 560 мільйонів гривень на 392000 радянських рублів, і потім ще на 100 (коеф. руб/грн.), то отримуємо 14,3 – теж десь той же порядок, тільки ще трохи більше аніж приклад перерахування на золото. Отже, сьогоднішній кошторис НЕВІДОМО ЧОГО майже в 10 (а може і в 14!) разів більше, ніж кошторис будівництва.
І ще раз підкреслюю – тоді було БУДІВНИЦТВО «з нуля», а зараз – лише видимість ремонту!
Отака виходить арифметика «по-дніпровські». Ніде такої більше не побачите!
І взагалі, складається враження, що наші мушкетери, коли складали той кошторис на ремонт, його суму «помилково» помножили два рази на цифру 100. Звісно ж, «помилково»! А що, в когось виникають сумніви щодо вивчення ними арифметики 2-го класу?))
Тож, треба про це їм сказати! Може виправлять…?)
Але вже ніколи не виправити втрачені кошти, втрачений час, та втрачені надії…
І надія – це найголовніше, бо основний ЗОЛОТИЙ КОШТОРИС ДНІПРА – це навіть не зібрані нами кошти у міську казну. Це – наші, вже бувші, лідери, яких ми цінували і любили, і які самі себе відправили на дно Дніпра, захопивши з собою і кошти, і час, і ту саму надію, яка померла останньою…
І знаєте, щось мені підказує, що Дніпро наш — бездонний, бо зараз наші сумнозвісні мушкетери знову шукають пригод на безкрайніх теренах чергових омріяних «халяв», із знайомим всім нам гаслом – «прийшов, віджав, і переміг!».
Тож, далі буде…
…………..
І ці сторонні люди будуть розповідати нам, як називати НАШУ область, або край, або вулицю…???
Не туди пхнете свого носа, не шановне панство!
……………
На фото: За неприродно «міцними» статурами «панства» вже не видно навіть «широкого розмаху» ремонту моста (що вже казати про інші, менш масштабні їхні «проекти»..?)
