Біль, який мав би торкнутися кожного.
Біль, який на фоні передвиборчого шоу звучить ніби крик у пустелі...
Біль, який можуть відчути лише справжні патріоти.
Біль за Україну...
..............
Народний депутат Андрій Денисенко (позафракційний):
Закінчується останній парламентський тиждень перед виборами, а новин для тих, хто прагне справжніх змін, так і немає.
Верховна Рада досі заблокована спамом поправок Опоблоку до закону про мову, а президент, в руках якого більшість, нічого не зробив, щоб зупинити цей абсурд і прийняти низку доленосних для країни і для себе рішень.
Немає закону про мову.
Немає закону про імпічмент президента.
Немає рекриміналізації незаконного збагачення.
Немає закону про відкриті списки.
Немає рішучих дій, які би показали обриси життя по новому і як почув нас президент у першім турі.
Усі пішли на піар-фронт здавать аналізи, ловити Вову по ефірах та стадіонах і опускатися до рівня шоумена, де той задавить всіх багатим досвідом.
Я ж вимагаю змісту. Державотворчого. Відповідального. Дієвого.
Вимагаю програмної дискусії щодо розвитку й майбутнього України, а не зловтіх і хихотінь як хто кого дебатиме.
Але, відчуваю, що голос мій так і залишиться одним з небагатьох волаючих у пустелі порожніх форм, слів і поз.
Втім, рано чи пізно, але ми таки повернемо в країну епоху дій та смислу
..........................
Схоже пропрезидентській фракції БПП геть нема ніякої справи ані до України, ані до перемоги свого лідера. «Шоу» триває...((
