Стара замітка, написана мною ще в далекому 2014 році.

10 вересня 2014 року на засіданні 50-ої сесії міськради Запоріжжя відбулася презентація Комісією з топоніміки проекту нового герба міста. Наступна ж сесія має вирішити, чи бути нинішньому міському гербові, якому вже понад 200 років, чи новотвору.

Спробуємо розібратися, що на що пропонують замінити ці експерти, і чим мотивоване таке бажання.

В своєму оригінальному вигляді герб Запоріжжя (тоді ще Олександрівська) був розроблений місцевою губернською владою та затверджений імператором Олександром І 29 липня 1811 року. Тоді, як і зараз, поле щита було поділене на дві частини: верхню зелену, що містить зображення навхрест покладених рушниць, та нижню пурпурову , на якій розташовано чорний лук з оберненими донизу трьома стрілами. Уся композиція в цілому символізувала перемогу російської армії над татарами. Зелений колір був і є кольором російських мундирів, а рушниці мали багнети і були армійського зразка. Тому при поверненні історичного герба місту в 2003 році рушниці завбачливо було замінено на золоті козацькі мушкети, що змінило його зміст.

 
Версія герба від 29 липня 1811 року.
 
Версія герба від 31 січня 2003 року.

Але роки потому «історики» та депутати з Комісії вже в козацьких мушкетах угледіли російські символи, неприйнятні в сучасних політичних реаліях. Що цікаво, перші згадки про бажання замінити герб з'явилися задовго до самих нових політичних реалій – ще в травні 2013 року. Саме тоді з'явився проект герба Запоріжжя за авторством пана Андрія Авдєєнка – найбільш друкованого «історика»-публіциста України, «академіка» скандально відомої громадської організації «Українська академія наук», який свого часу написав книгу з промовистою назвою «Україна – Русь Арійська».

На перший поверховий погляд, запропонований новий герб вельми патріотичний, адже два поля щита виконані у барвах державного прапора (перевернутого, як нині модно): верхнє поле – золоте, нижнє, відповідно, – синє. В них символи, якими можуть по праву пишатися запоріжці: внизу старий Запорозький дуб з Верхньої Хортиці, якому вже приблизно 700 років, та схрещені мечі князя Святослава вгорі (чомусь два, хоча в водах біля Хортиці в 2011 році знайшли лише один). Все б нічого, але герб не тільки ігнорує геральдичні правила колористики, накладаючи срібні мечі на золоте тло та зелений дуб на синє, а ще містить відверто псевдоісторичні та неоязичницькі елементи. У нижній частині щита пан Авдєєнко розмістив стилізованими під германські руни літерами ім'я поганського бога Хорса, що за його дивною ідеєю мало символізувати острів Хортицю, а над щитом написав число 6 000 – саме стільки років місту за версією «академіка». До сесії міськради проект дійшов чомусь без підозрілих цифр, але з до невпізнання спотвореним орлом над мечами.

Оригінальний проект Андрія Авдєєнка. Фото з сайту 061.ua.
Презентований Комісією проект. Фото агентства «УНІАН».

Комісію зовсім не збентежив той факт, що з герба Запоріжжя зникла будь-яка згадка славної козацької доби, такої важливої для самоідентифікації регіону, а всі елементи у проекті підібрані так, щоб кожен мав пряме або опосередковане відношення до язичництва: середньовічні мечі князя-язичника, дуб-ідол, ім'я поганського бога, птах-тотем. Звісно, це лише одне з можливих трактувань, проте схоже, що саме в такому розкозаченні бачать дерусифікацію української символіки в Запорізькій міськраді. А також історії.

Показово, що міська рада також цього літа зістарила своє місто майже на тисячу років – рішенням від 27-го червня 2014 року роком заснування Запоріжжя було визнано 952-й. Сталося це не без безпосередньої участі того ж пана Авдєєнка, який за свій труд на історичній ниві отримав від мерії офіційну подяку. Очільників міста знов не збентежило, що неперервне існування міста протягом такого часу в Дикому полі, через яке в Середні віки прокочували, зносячи усе на своєму шляху, десятки народів, більш ніж сумнівне.

Зацікавленість публіциста Авдєєнка в подібній діяльності очевидна, адже вона розширює його титулатуру, чим додає йому солідності як автору для продажу його книжок, популяризує його ідеї. Але в чому інтерес міської влади? Ось у чому велике питання. Невже на заміну символіки виділяються такі великі спокусливі гроші? Не думається. Як і не думається, що в Запорізькій області з'явився свій місцевий Распутін, що дурить голови можновладцям казками. Залишається тільки гадати наскільки тісні і давні стосунки у «академіка» Андрія Авдєєнка з мером чи з кимось з його близького оточення.

А чи є справжні проблеми у сучасного герба Запоріжжя? Певні є. Лук та стріли можна було б зробити срібними заради дотримання геральдичного правила тинктур. Рання російська геральдика рідко дотримувалася цього правила, а тому герб був створений одразу з цим порушенням. Кольори полів доречно було б поміняти місцями, адже зелений це колір ісламу, а малиновий асоціюється нині з козацтвом. Цікаво, що подібні помилкові варіанти з татарським луком на зеленому тлі та рушницями на малиновому зустрічалися у минулому.

Але всі ці зауваження то дрібниці, через які не варто зрікатися 200-річної історії. Хоча, напевно, пізно до такого закликати – нова дата заснування міста вже 952 р., на черзі герб, а що далі?

До речі, це не перша спроба помістити меч на герб цього міста. Свого часу головний російський геральдист барон фон Кене теж боровся з «неприйнятними» російськими рушницями, замість яких на тлі теж золотому розмістив меч, але червоний. Іронія долі: його меч був більше схожим на іржавий середньовічний клинок, який кілька років тому знайшли в водах Дніпра (князю Святославу цю знахідку, як не дивно, приписав знову ж Авдєєнко). Але цей «патріотичний» жовто-блакитний (лук та стріли під мечем були блакитними) проект був відхилений як такий, що втратив зв'язок з реальною історією міста.

Проект герба Олександрівська від Кене.

Як відомо, історія повторюється двічі, і другий раз у вигляді фарсу. Сподіватимемося, що безглузда ідея замінити герб не знайде підтримки серед депутатів, а конкретно цей проект буде відхилений як такий, що втратив зв'язок з реальною історією міста та регіону.