На тлі тривоги останніх днів і безпрецедентних заходів безпеки в нашій країні народилося декілька думок про наше життя-буття. Дивно, але численні історичні події, пов'язані з драматичною боротьбою за незалежність України, ані події останніх років — Майдан, масові вбивства мітингувальників на центральній площі столиці, ані війна з Росією і смерті тисяч українських воїнів, які захищали і далі захищають рідну землю, не змогли переконати більшість українців у тому, що потрібно мати свою державу, потрібно її будувати і захищати. Але знову з'явилася можливість це усвідомити. Вірус. «Роздутий» чи не «роздутий», штучно винайдений чи ні, але вірус, який нагнав страху на весь світ, паралізував транспорті зв'язки між країнами, завдав катастрофічних збитків світовій економіці і який ніхто не знає як нейтралізувати. Цей вірус підкрався (потенційно чи реально) до кожного з нас. Тут ключове слово — кожного. Пандемія змусила всіх знову відчути, що ми всі — один організм.
Бо на Майдан виходили не всі (поділилися на майданутих і немайданутих), воювати тим більше йшов далеко не кожен ("що мені той Донбас?"...). А тут не сховаєшся — епідемія діє не за політичними, етнічними чи світоглядними принципами, вона вражає і все. І в таких моментах найважливішим стає безпека кожного, яку може надати лише держава, лише її розвинуті інституції і компетентні люди, котрі працюють у цих інституціях. Тут може допомогти лише якісна фахова освіта, забезпечена державою, належним чином розвинута медична сфера (а в нашому випадку — спершу реформована), ефективно діючі органи влади і, звичайно ж, розвинута економіка, яка можлива, знову ж таки, в державі, а не в території, контрольованій кількома олігархами.
Тому, якщо в когось виникало і далі виникає питання для чого нам держава, то відповідь проста — для того, щоб вижити і жити!
В таких критичних ситуаціях, як зараз, всі мають зрозуміти, що «ніхто нам не поможе, якщо ми самі собі не допоможемо». Ні Путін не прийде «защищать русскоязычное население» від вірусу (в нього зараз в Росії не менші проблеми), ні безвідповідальні популісти, ні «Захід» (він теж займається собою), ні жоден хабар не поможе (кому його давати в цій ситуації?), ні «зв'язки» (зв'язки з ким?), ні навіть хвальоні гроші (бо якщо нема ані ліків, ані щеплень, то що купувати?). Крім того, нікуди не втечеш: на заробітки в Італію чи Польщу не поїдеш, до «Штатів» не полетиш. Зараз кожна країна сам на сам зі собою, бореться сама за себе на тому рівні розвитку, якого вона зуміла досягти в процесі державного будівництва. Тому нам на голову впав черговий тест і для нашої державності. Як ми його пройдемо час покаже, але вже зрозуміло, що тест буде вкрай важким і для економіки і для соціальної сфери.
Карантин, який примушує всіх сидіти вдома є теж великим шансом. Турбуватися про себе, близьких, допомагати в міру своїх можливостей. І думати головою. Думати про захист і будівництво держави Україна. Бо якщо в громадян є готовність захищати державу, то держава може захистити і свої громадян. А якщо «какаяразніца» — плювати чи не плювати самим у свою криницю, то вибачайте. Може, сидячи вдома, ми таки зрозуміємо, що Україна — то наш дім, який тільки ми можемо захистити і укріпити?
