А давайте повернемось на декілька днів назад і ще раз подивимось на чудові фото та коментарі спортсменів щодо обіймашок з представниками Країни-404 на Олімпійських іграх у Токіо. Бо у нас постійно (так, постійно) мейстрімні скандали гудуть якийсь короткий час, а потім затихають. А насправді вони ж не самі собою виникають. Це – просто симптоми великої, навіть величезної проблеми.

А це все далі те саме – ідентичність, менталітет, травми колоніалізму та тоталітаризму.

Давайте тепер розберемо тільки ті пункти, що лежать на поверхні.

1. Відсутність єдиної державної політики щодо поведінки з представниками країни-окупанта.

Це ж питання не стосується тільки спорту, але й культури загалом, та й узагалі міжособистісних стосунків, бізнесу, і т.п. Якщо боротьбою з засиллям московського репу та попси борються переважно волонтери, колишні військові-учасники АТО-ООС, то проблема дуже велика. Бо ніхто не знімав з порядку денного повного перекриття кордонів з РФ, а війна вже восьмий рік триває. Натомість інтереси окремих громадян і їхнього заробітку стоять вище за безпеку всієї держави.

Крім того, яким чином взагалі діють державні органи, такі як НОК, Мінкульт чи інші? Чи вони досі не зрозуміли, що відбувається, і теж лепечуть про свою «неполітичність»? Ви ж в курсі, що ерефія усі свої сили кидає на агресію та поширення свого світогляду? І перед змаганнями треба усіх натренувати не тільки, як бігти та стрибати, але й як поводитись з московитами?

Хоча, якщо так просто канал "1+1" може обходити норми закону про мову, і йому за це нічого не роблять, то кому зроблять, якщо міністр культури – плоть від плоті «одинплюсодинник»?

2. Відсутність єдиної проукраїнської державної політики в освітній сфері

Так, це проблема. Бо якщо 19-річна спортсменка не в курсі, що таке Україна, що таке Росія, і чому ми вороги, — то це проблема освіти. Бо війна почалася, коли їй було 11 років, на хвилиночку. І все свідоме своє життя вона живе під час війни. Це ж як треба вчити дітей, що досі вони не розуміють, що усе російське – отруює та вбиває?

Про моральний бік я не буду говорити – бо це не питання школи (хоча її також). Але все-таки, хто і коли вбив у голови цих молодих спортсменів та музикантів, що політика – це щось окреме? Вони взагалі розуміють, що таке «політика»? Ні, звичайно. Бо подібних сентенцій про «поза політикою…» не було б. Поки є тільки пози, в які встає Україна знову і знову на спортивних та культурних заходах.

3. Відсутність єдиної проукраїнської державної політики загалом

Так, це є основна велика проблема України.

Ми усі, а з нами й держава, усі роки, особливо після 2016, коли дуже гаряча фаза війни відійшла, живемо ніби в мирі. Тобто дійсно ніби нічого не відбувається, і запросто можна й концерти Мумій-Троля в Києві проводити, Басти в Одесі, і Ані Лорак ще десь, де її слухають і хвалять. Бо якщо можна дивитися «Свати» з пропутінськими акторами, якщо їм дозволяють сюди їздити, якщо і далі пропагувати «мижзамирність» українців, то обіймашки з представниками путіна – не біда.

І взагалі ці пункти перестають бути проблемами, бо для оцих «позаполітик» та «какаяразніц» є тільки одна проблема -.

українська Україна.