Це не підсумки року. Це – висвітлення того, що відбувається у світі і в Україні як його частині.
Якщо ви думаєте, що для створення комуністичного чи соціалістичного раю треба будувати трудові табори – то ні, це вже минулий час. Фронт боротьби давно перейшов з матеріального світу до світу ідей. І змагаються зараз дві протилежні ідеї. Суть яких полягає у тому, щоб або сприймати світ таким, яким він є, і просто покращувати життя, намагаючись не напартачити дуже сильно, або – будувати ідеальний світ рівности та блаженства.
Перші – реалісти, що вивчали та аналізували історичні події та тенденції, і розуміють, що люди самі по собі недосконалі, грішні, фальшиві, нерозумні, але що деякі з них володіють знаннями та мають бажання штовхати прогрес уперед. Проте ніхто не ідеальний, всі з якимись недоліками та неправильними думками. Те, що роблять навіть найкращі з різних поглядів люди – не обов'язково правильно.
Друга – ідеалісти, що мають свій погляд на світ та хочуть його змінити, формуючи суспільство під власне бачення. У них можуть бути якнайгуманніші наміри, проте якщо з'являється хтось, що вказує на недоліки чи неточності – відразу записується у табір «неправильних» та тих, хто хоче залишити все, як є. А зараз «є» точно жахливо – ну бо не ідеал.
Часто люблять цитувати фразу про «фашистів майбутнього, що називатимуть себе антифашистами». Хоч як я не люблю, коли цитують будь-кого, але ця згадка підходить тут дуже добре. Бо стосується будь-якої ідеології чи течії. Тепер ліваки яро називають себе правими лібералами, соціалісти гордо іменують себе націоналістами, в США демократи стали ледь не комуністами, а республіканці розчинились у всіх можливих ідеологіях.
І проблема ж не в тому, що ліваки як такі є (хоча ні, це — величезна проблема). А в тому, що протистояти їм важче – бо вони усюди.
Бо як протистояти гуманістичним та позитивним бажанням створити суспільство рівности та любови? Правильно, ніяк. Бо спробуйте сказати, що люди – не рівні самі по собі, — і тебе відразу перетворять у поліцая, що спалює в'язнів в Аушвіці. Спробуй сказати, що варто зачекати, що зміни не бувають швидкими – і стаєш прихильником корупціонерів та бариг. Спробуй сказати, що не можна просто так людей записувати у «правильних» чи «неправильних» — але тебе перестали слухати ще на фразі про рівність.
Найкраща стратегія отримання справжньої влади — це не просто переконати людей у правильності своєї ідеї, а показати, що ця ідея – їхня власна. Якщо ви не можете сказати «соціалізм – це правильно тому і тому…», бо цього ніхто не сприйме через саму ідеологію, то варто не вживати першого слова взагалі. Просто ідеї проштовхувати у світі як якісь інші. Як боротьбу з екологічними змінами, з корупцією, з гендерною чи якою-небудь іншою нерівністю. І у вас відразу з'являться мільйони прихильників, що навіть не знають, що є такими.
Як можна описати, дуже загально, ідею умовних «правих»? Люди є такі, як є. Різні за віком, статтю, релігійними вподобаннями. Капіталізм творить поступ людства – конкуренція вивищує найкращих, економіка зростає, політика вдосконалюється, соціальні стандарти покращуються – бо це вигідно. Немає «правильних» чи «неправильних», є різні, нерівні, здорові та хворі. Люди є люди, а не боги.
А яка ж основна ідея лівих? Творення суспільства ідеальної рівности прав і свобод для всіх? Якби ж то. Достатньо подивитися на історію будь-якої держави з хоч трохи лівими ідеологіями в основі, і ви побачите – обов'язково побачите – категорію тих, хто самими ідеологами рівности викинений за межі сприйняття як «нормальні». Основна ідея – якраз вивищення одних, «правильних, прогресивних» над «неправильними, реакціоністами». Завжди є ті, що «знають краще», іншим просто не дається право говорити.
І ні, це не опис диктаторської держави. Уже – ні. Це західні демократії зараз так поводяться, ніби у когось є право на істину, а у когось – немає. Права, взяті з міжнародних декларацій та конвенцій, тепер не просто права – вони перетворені на обов'язки, причому з новим тлумаченням.
Грета Тунберг (я вже писав про неї) – людина року, і тут — прекрасно все.
Дівчині можна говорити все, що завгодно – як і будь-якій вільній людині. Слова «Ми повинні переконатися, що вони не зможуть цього зробити. Ми подбаємо про те, щоб поставити їх до стінки, і їм доведеться виконувати свою роботу, захищати наше майбутнє» – також чудові. Згодом Грета казала, що її не так зрозуміли. Звісно, поставити до стінки можна будь-кого. Навіть якщо не розстріляти, друге речення і так прекрасне. Правильні та неправильні. Носії світлої ідеї проти старих поборників нечисті.
Колись це називалось «пролетарський клас проти куркулів та інших контрреволюціонерів».
А в Україні знайшовся свій відповідник – творці миру та економічного зростання проти порохоботів. Ну а як ще можна назвати тих, хто вказує на відверті помилки та дурощі у виконанні будь-кого з ЗЕ-влади? Ми, або вони, ніяк інакше.
Творення уявних спільнот та класів – яскравий приклад лівого підходу до життя. Бо під час творення «ідеального» світу мусять бути «не такі». Причому це обов'язково мають бути дегуманізовані істоти. Вони мають бути або куплені кимось – Порошенком, капіталістами, світовою змовою масонів, і т.д., або просто переслідувати виключно матеріальну вигоду. Жодних моральних чи ідейних мотивів діяльности противників «змін» бути не може – бо ж істина тільки одна, «правильна».
І така поляризація набирає сили. Що очевидно – чим більше акцентувати увагу на тому, що істина є лише в одних руках, то виникає супротив у тих, в кого істина «не така».
Творення з людини бога, намагання власні переконання показувати як єдино правильний механізм розвитку людства – це і є справа Леніна-Сталіна. Світова революція відбувається у нас на очах.
Старі звичаї, традиції, релігії ламаються не просто в одній чи декількох окремих країнах під впливом диктатур. Твориться загальний злам, в якому зміни захоплюють душі та думки – те, що не може захопити жодна тоталітарна система.
Формується нова світова система, за якою немає обов'язку когось офіційно чи публічно виганяти з суспільства, писати доноси чи «стукачити». Люди самі будуть піддавати остракізму тих чи інших людей, бо вони – «неправильні».
Як у світі, так і в Україні відкрито доступ до душ. Поволі зникнуть питання відокремлення від Росії, творення модерної (чи якоїсь пост-постмодерної) нації. Стираються межі між справедливістю та доцільністю. Стирається навіть можливість супротиву.
Бо якщо загорнути жахливі речі дуже глибоко в красиві упаковки, то вони стануть очевидними тільки після розгортання останньої, найменшої коробочки. Коли буде пізно.
Це не підсумки року. Це те, що є, і що нас чекає.
Нам варто бути сильними.
---
Телеграм-канал https://t.me/kolybabloginfo
