Я не знаю, відколи це все у нас. Можливо, з Совка, може – завжди було. Але українці просто неймовірно наївні. Тобто навіть ті, що не є інфантильними, а досить раціонально оцінюють ситуацію – наївні.

Основне затьмарення відбувається тоді, коли добрими намірами починають стелити дорогу в пекло. Бо що поганого в покращенні економічного стану чи в зміні еліт? Нічого – он на Макрона подивіться. Що поганого в суцільній зміні системи, коли старі корупційні зв'язки та обличчя просто зникнуть? Нічого абсолютно. Що поганого в змінах взагалі? Мовчіть, кляті порохоботи! Що поганого? Нічого!

І все це – правда, але є одне маленьке «але». Називається воно російська федерація. Чому? Далі буде.

Дрібні фрази: «а от ваш мальдівський шоколадний президент…», «а що ви за 5 років зробили?» — ми ж з вами розуміємо, що це- просто дитячі викрикування, коли по суті сказати нема чого. І це ж мова не тільки про звичайних «обивателів», що не відриваються від екранів телевізорів. Це – цілком адекватні (або ні) дорослі раціональні люди, мало того, часто – це ті, що будучи журналістами та активістами, дуже яро висвітлювали проколи або злочини попередньої влади. Ті, що висвітлювали негативи ще за Януковича. Зараз – ніби води в рот набрали.

Бо всі або майже всі причини, через які вибрали Зеленського – випарувалися. Бо ні ПнВК не буде прийматися, ні зарплати підвищуватися, ні війна – закінчуватися, ні тарифи – знижуватися. І – о диво – про це кляті порохоботи і говорили. Але українці – горда нація – не послухали барижних поїдачів шоколапок, і вибрали фантастичні обіцянки замість логіки.

І – це було б пів біди. Ну бо скільки разів таке було – завжди змінювалась верхівка, перекидалися потоки, і всі жили спокійно і стабільно, витримати можна. Але біда – зараз це не працює. Зміни – це, можливо, і добре, але коли вони відбуваються тільки для ліпших наслідків. Зміни для змін – теж може бути добре, але коли є фундамент – сильна економіка, міцні кордони, стабільні інститути держави. А от коли Московія на кожному кроці воює і тільки чекає на послаблення України, то зміни заради змін – це або наївність, або інфантильність, або диверсія.

Якщо третє я можу зрозуміти – це цілком логічно і вписується в картину війни, друге теж можна пояснити історією України та травмами, то перше – цілком незрозуміле явище. Бо настільки не розуміти Незалежність – це ж просто апогей недалекости.

Бо коли в погоні за змінами людей забули набрати професіоналів у різних сферах, і основне – у міжнародній політиці, — то це слів нема.

Коли президент подає законопроект про відтермінування розмитнення євроблях, то саме в цей час Франція, США і росія вже нормально про Україну без України все вирішують. Коли Москву ледь не затягують назад в G7 (G8?), то наші суперзмінювальники системи просто розводять руками: «нам прикро». Замість того, щоб підтверджувати саме суверенітет та незалежність своєї країни, ми стоїмо і очима бідних родичів дивимось на великий стіл.

Що сумно – то це дійсно враження, що відбувається не диверсія, а просто хлопчики та дівчатка вирішили побавитись в ігри з маньяком, що змінює правила щохвилини.

І затягує їх у свою пастку.