Чим ми відрізняємося від первісних людей? Принаймні від тих, що собі уявляємо?

Маємо досить міцні будинки, міста, технології та транспорт. Вміємо писати та читати, рахувати. А якщо забрати усі надбання цивілізації? От зараз мить – і немає інтернету, телебачення, радіо і телефонів. Через ядерну війну чи ще якусь світову катастрофу. Зупинилися, — а відповідно – вибухнули – атомні електростанції, усюди вже постапокаліпсис і пустка. І тільки де-не-де групи людей тиняються, воюючи між собою за ресурси, а також рятуючись від диких звірів. У чому різниця?

Пам'ятаєте притчу про таланти? Почитайте, Мв. 25, 14–30; Лк. 19, 11–28. Там – суть.

Зараз усі дуже розумні. Ми читаємо визначних мислителів, вживаємо фрази видатних людей. От тільки наскільки все людство реально розвинулось? Насправді його постійно тягнула на собі просто мізерна кількість розумних людських істот, які час від часу хотіли почати спілкуватися не тільки жестами, а й словами, потім – залишати свої думки письмово, згодом – цифровим варіантом. Або хтось не захотів жити в холоді, почав думати про вогонь для обігріву, чи будівництво осель, транспортування, освітлення, і т.д. Хтось думав і придумував. Використовував основні людські таланти – розум та здатність до творення. А ми просто далі користуємося їхніми надбаннями.

Ми цитуємо і згадуємо Арістотеля чи Платона, Черчіля чи Гемінґвея. І їхні фрази є чимось на зразок істини. От як сказав оцей… — так і так. А отой.. – отак. Прекрасно. Далі що? Вони використали свій мозок для майбутнього. Але ми їхніми фразами не улестимо ведмедя, який буде на нас нападати через кусок м'яса. Ілон Маск не зробить для кожного ракету до ідеального світу. Вся наша грамотність живе сама в собі, як вишні у власному соці. Ми не виховуємо кожен себе, ми не використовуємо свої таланти, ми не відрізняємося від первісних людей, бо далі чекаємо на когось, хто покаже нам іскру від тертя паличок.

Немає ідеальних людей. Немає ідеальних думок. Вони не полиються з екранів телебачення чи з сайтів. Ніхто не розкаже про істину в новинах. Все розжоване – не істина.

До неї можна наблизитися лише власним розумом. Давайте не будемо первісними людьми.

І так, це про суть. І це – про Україну.