Останні тижні в мережі інтернет все більше відеороликів та постів присвячений правомірності чи неправомірності діяльності співробітників ТЦК та СП. Перш за все зауважу, що нова безпідставно завуальована назва містить в собі той самий добре відомий своїм хамство військомат, де як і раніше ходять призовники і навіть чоловіки віком за 40 років в трусах по холодних кабінетах лікарів, якщо їх так можна назвати. Не знаю що там до соціальної підтримки, але особисто мені здається, що після успішного вибуття призовника на службу там усі умивають руки і що відбувається у військових частина і чому навіть у мирний час стріляються наші діти нікого не хвилює. Тому соціальна підтримка під питанням, це таки центр комплектації.
Ні для кого не секрет, що довгоочікуваний контрнаступ наших військових вимагав як матеріально-технічних так і людських ресурсів тож активізація мобілізаційних заходів цілком зрозуміла і логічна. В суспільстві багато думок лунає як в бік «воєнкомів» так і в бік тих чоловіків хто не особливо охочий йти на війну рідну землю боронити. Дехто знімає скажу відверто похабні відео своєї гонорової розмови зі співробітниками ТЦК та СП строячи з себе недолугого юриста-міжнародника – особисто я цього не підтримую! Без перебільшення зауважу, що організація і проведення мобілізаційних заходів створює певне напруження в суспільстві тут нема що ховати чи замовчувати. Тож в суспільстві є явні прибічники мобілізації у них є аргументи на користь їх погляду, а також ті люди, які не підтримують загальної мобілізації знову ж таки через власні переконання. Я хочу поділитись власними роздумами з приводу того чого власне я не прибічник загальної всеохоплюючої мобілізації. Прошу не кидати камінням, але кажу відверто люди які не йдуть до війська мають іноді доволі залізні підстави. Наприклад?
По-перше: віруючі в Ісуса Христа люди, які не служили свого часу через релігійні (ох і не люблю це слово) переконання. Відразу прошу… ні, благаю, не наводити мені відомих вам греко-католиків-уніатів і православних віруючих, а точніше людей для яких віра – це як хрестик на грудях дістався від батьків і є нічим іншим як елементом самоідентифікації і національної приналежності. Не хочу когось ображати, але не можна усереднювати людей, для декого Христос то шлях, істина і вічне життя, а для когось Він лишень «Боженька поможи» чи образок в куті під рушниками… Тож для когось Божі слова «не вбий» мають абсолютне значення, а для когось відносне – нічого особистого. Не варто намагатися ломати людей через коліно – це більшовицькі методи і їх час сплив. Тож не женіть на війну тих, чиї батьки сиділи за віру і вічну правду проголошену в Євангелії, доречи, здобутки сучасного демократичного світу ростуть з євангельських цінностей.
По-друге: не дивлячись на скрутний стан країни, деякі дуже мудрі, навіть мудріші за Конституцію, воєнкоми взяли на себе незрозумілу і незаконну місію виконати мобілізацію за будь-яку ціну, так приклад для усієї країни подав воєнком Франківщіні. Ба більше, після свого наказу про необхідність усім чоловікам з'явитись у ТЦК та СП йому здалось замало і він видає нове розпорядження про те, що на Франківщіні не може чоловік у віці 18-59 звернутись для лікування в лікарні без відповідного дозволу – ЦАРЯ -воєнкому! Це, шановні, ганьба! Це прямо кажу – відштовхує, так людей не мотивують, а свідомість не пробуджують!
По-третє, багато хто каже, що захищати країну це конституційний обов'язок, але чи виконується конституція до громадянина? Так і Конституція ст.13,14,24 і Земельний Кодекс ст.116, 121 говорять про право громадянина на землю, але якимось чином так побудовано наше життя, що землю своїх прадідів сучасний нащадок мусить – купити! Власне я в грудні 2021 року вивчивши актуальні дані державної кадастрової мапи подав 10 запитів! на отримання земельної ділянки у передмісті Франківська розраховуючи що хоча один мені таки дадуть, площі які були у запиті коливались від 7 до 12 сот. І от відповідно до термінів встановлених законом у січні 2022 року я отримав 10 відмов. Отже виходить, що для мене моєї української землі згідно Конституції немає, але є обов'язок захищати землю? Чию? Тих, хто давно на себе, своїх дітей і онуків оформив мою землю, землю моєї дружини і ще багатьох громадян?! Не варто плювати в криницю! Я розумію, що хлопці, які в свої 30 вже придбали по декілько квартир, та мають безцінний досвід приватизації землі і будівництва власної заміської нерухомості бігають іноді усі в камуфляжі з тероборонівськими понтами підвозячи на власному Митцубиші броніжелети та інше. Мені зрозуміло, що декому в країні є що втрачати, бо вони перед тим добряче взяли, а що тим кого наші герої на понтах лишили ні з чим? Воювати за медалями бігти? Як би не так! Немає прав – не настає і обов'язок!
По-четверте: свою працю я починав свого часу з оборонного заводу, який був безпосередньо підпорядкований Міністерству оборони. Це підприємство виробляло вибухові речовини, так-так ті самі яких в Україні страх як зараз бракує і, як показала практика, не тільки в Україні. Просто кажучи нема що класти в артснаряди… І от звільнившись через системну невиплату заробітної плати, я маю 1,5 роки до сих пір неоплаченої праці, а минуло з того часу вже 21 рік! Відразу ж зауважу таких як я в країні ну десятки тисяч колишніх співробітників оборонки яким не заплатили і нікому ніде до того не було і немає діла. От пройшли роки, змінювалися президенти, склад парламенту, склад кабміну, але дещо залишилося незмінним – борг перед людьми який ніхто визнавати і виплачувати не збирається. Тепер трохи грошей, середня зарплатня за рік складає нехай 120000 грн, за півтора -180000 грн. Термін очікування вже сягнув 21 рік, тож з врахуванням річної інфляції хоча б 9.5% зазначена сума мала би збільшитись на 200% до 540000 грн. І що? Та ж нічого! Їди до війська! Не плюйте у криницю – так з людьми не можна!
На останок питання забезпечення життєдіяльності і мінімальної платоспроможності країни, зараз вже на зарплату вчителів запозичили гроші, що далі? Позичатимемо на платню лікарям? Водіям міськтранспорту? Соцпрацівникам? Невже не зрозуміло, що фронту потрібен надійний тил і це не про Америку чи ЄС – це про наших людей, які наближують перемогу в тому числі забезпечуючи військо: ремонтуючи техніку, відновлюючи пошкоджене майно, вирощуючи сільгосппродукцію, виробляючі вартісні товари, які надаватимуть експортну виручку для підтримки національної валюти. Не варто доброго комбайнера, чи інженера, чи механіка перехоплювати на вулиці і везти на фронт куди той категорично не хоче чи боїться їхати адже там він буде не корисний. Не варто усіх чоловіків з заробітків тягти на війну, країні в стані війни потрібні валютні готівкові надходження! Не плюй у криницю…
