Журавно — містечко в Жидачівському районі, за 20 км від райцентру і з трохи більш як 3 000 населення. Їзди — всього 70 км від Львова. Вперше Журавно згадується в документах від 1435 року, хоча місцеві легенди розповідають, що поселення з'явилося над молодим в цих місцях Дністром ще до татаро-монгольської навали. В актових книгах за 1445 рік Журавно вже названо містом, хоча деякі джерела стверджують, що магдебургію поселення отримало лише в 1563 році.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
від брами до палацу йде паркова алея
справа господарська будівля з колонами
а ось за деревами і він, красень-палац
"Галицька брама", присвячена історії Журавна, цю версію підтверджує: в 1563 року місто отримало привілей на самоврядування, що базувався на магдебурзькому праві, а ще було на 12 років звільнене від всіх податків. Цей привілей був підтверджений у 1622 році.
Взагалі історія Журавно досліджена мало. В середині XVI ст. місто належало роду Журавінських (скоріше не місто в них, а вони у міста позичили ім'я). Журавінські збудували в місті невеликий оборонний замок. Його залишки простояли в Журавному до початку ХХ ст., а потім були розібрані. Легенди ходили про підземні ходи від замку аж до Бакочина, що пролягали під руслом Дністра.
Одна з вдів з цього роду, Барбара з Гербуртів з Фельштина, вийшла заміж вдруге за Якуба Клуса, а потім, вже втретє — за Станіслава Рея. Саме від третього чоловіка Барбара народила в 1505 році сина Миколая Рея, меморіальна дошка на честь кого зараз прикрашає журавенську ратушу. Докладніше про нього можна прочитати тут.
Поговоримо краще про палац. Для цього повернемося у 1790-ті роки. Саме тоді Журавно придбав Тадеуш Жебровський (помер близько 1850 року). Після нього місто дісталося його доньці Зузанні, дружини Владислава Скринського (Скшинського), члена Галицьких Штатів. Зузанна передала Журавно у спадок сину, Антонію Скринському. Останньою власницею місцевості була його донька Хелена (1894-1988), дружина князя Казімєжа Єжи Чарторийського (1892-1936). Саме через останніх власників палац в Журавному називають часом палацем Чарторийських, хоча правильніше говорити все-таки про Скринських.
Чому не палац Жебровських? А ось чому. Так, Адам Жебровський звів тут в кінці XVIII — на поч. ХІХ ст. великий класицистичний палац, що у плані нагадував підкову. Головний фасад (південний) прикрашав портик, а ще був великий балкон з колонами тосканського ордеру. Мала резиденція зимовий сад і альтанку з чавунною балюстрадою. Цей палац згорів в 1904 році і більше вже не відбудовувався.
Дуже скоро в Журавному на відстані 100 метрів від старого виріс новий палац, спроектований львівським архітектором, професором Владиславом Седловським (Садловським?). Споруда була вирішена у дусі французького ренесансу з сильним впливом новомодного модернізму. Палац нерегулярний, у плані наближений до подібного на квадрат прямокутника. Десь у 1939 році споруду перебудували та розширили — і це вже точно було зроблено Чарторийськими. Найгарніший вид на палац був з боку великого саду, що й зараз оточує споруду. З цього боку фасад був підкреслений двома ризалітами неоднакової ширини з відкритою терасою між ними. Архітектор свідомо відмовився від регулярного планування інтер'єрів палацу.
заглянемo в середину
Залишки різблення і ліпнини, як і зараз тішать око в палаці, виконав відомий львівський майстер Пьотр Віталіс Харасімович (він також оздоблював палац Фредра в Вишні). Бальна зала резиденції була вирішена у стилі Людовіка XVI. Парк навколо заклав ще Тадеуш Жебровський, коли будував свій класицистичний палац. В середині ХІХ століття парк перекомпонував відомий "ландшафтний архітектор" того часу Каміл Ямме (Kamil Jamme). Пізніше, вже на початку ХХ ст., парк знову було трошечки змінено — тоді цим зайнявся майстер зі смішним прізвищем Кубік. До 1939 року парк прикрашали кам'яні колонни та скульптури. З XVII століття до 1918року тут знаходилася п'ятиметрова колонна з погруддям Яна ІІІ Собєського на честь його перемоги над турками під Журавно в 1676 році.
Зараз на території палацу і парку знаходиться обласний дитячий протітуберкулезній санаторій. Палац як би є основною спорудою сараторія, на схемі він позначений як головний корпус. Але життя в його середині немає. Двері забиті. Кажуть йде ремонт. Більшість вікон в палаці замінено на пластикові, хоча і під колір дерева — на цьому ремонт і закінчується. Кажуть що на другому поверсі була пожежа, після якого і почалося це затяжне піке з ремонтом. А поки, палац потихеньку вступає в стадію руйнування. Благо що дах ціла і природа ще не встигла пробратися всередину. По знімках з середини палацу можна побачити, що в середині місцями гірше ніж зовні. І це не може не засмучувати ...
цегля з якої складено будівлю
погляд з небес та старі фото
Джерела:
castles.com.ua
explorer.lviv.ua
wikimedia.org
pl.wikipedia.org
neo7777vitaha.livejournal.com
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.
найпрофесійніший сервис з ремонту квадрокоптерів в Україні
ну як то так =))
