Спадщина. Вороновиця. Палац Грохольських. Експедиція 2015.

Текст і частина фотографій, наведених в даній статті використані з люб'язного дозволу Сергія Котелко, з його багатосторонньої статті, після травневого 2008 року відвідування Вороновиці (http://www.sergekot.com/voronovitsa/). Текст з того часу не втратив актуальності. Мої фотографії квітня 2015 року доповнять розповідь.

 Вороновица
(Вороновiца — Woronowice)

Вінницький район Вінницької області; раніше — містечко Вороновиця Брацлавського воєводства малопольської провінції Речі Посполитої,
потім — Брацлавського повіту Подільської губернії.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_6418_middle.jpg

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Ми їхали прямо до Вороновиці — маєтку пана Можайського, насправді першої людини, яка підняла апарат важчий за повітря в це саме повітря. Нехай він відірвався від землі зовсім трохи та не на довго, але він це зробив! А що ж весь світ? А весь світ вважає першим літаком звичайно американський (а який же ще?) апарат братів Райт. Запевняю вас, якби Можайський жив би в Америці, ні в кого і ніколи не виникло б сумнівів, що перший літак у світі був би саме Можайського.

у статті використані фото проекта 2015 року...

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/DJI00334_middle.jpg

та фото Сергея Котелко 2008 року

Вороновиця належала колись, як це не смішно, Вороновицьким =). Були такі представники польської шляхти. Польські джерела не вказують, на жаль, до якого гербу вони належали.

Олена ВОРОНОВИЦЬКА (Helena Woronowicka), вочевидь остання представниця сім'ї, вийшла заміж за Михайла Ласко (Michail Łasko), герба Леліва. Після Михайла Вороновицю успадкував один з трьох його синів, Михайло Ласко молодший. Він був вінницьким міським суддею (1591 рік), а пізніше і вінницьким скарбником. Одружений він був на Авдотье Домонтові (Avdotia Domontowna), герба Остоя. У них був єдиний син, Теодор (Богдан?) (Theodor (Bogdan?) Łasko), він теж був вінницьким міським суддею (1642) і воєводою брацлавським (1640). Він був двічі одружений — на початку на Марині Ободенській (Marina Obodenska), власниці П'ятничан і Покалева, а потім на Катерині Ганській. За одними даними Теодор (Богдан?) мав безліч дітей, а за іншими — єдину дочку, Теофілу (Teofila Łasko), від першого шлюбу з Ободенській. Вороновиці розділили між його дочкою, Теофілею, що вийшла заміж за Мартіна Радзімінськиго (Marcin Radzimiński) герба Любич, і третім сином Михайла Ласко (старшого), Богданом, одруженим з Катериною Ставескою (Stawiski). Оскільки він помер бездітним, його частина маєтку перейшла Теофілії Ласко-Радзімінській.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_6432_6436_middle.jpg

Анна Радзімінська, дружина Михайла Грохольського

Далі виникає Анна Радзімінська (Anna Radzimińska), дочка чернігівського стольника — вочевидь донька Теофілії. Вона виходить заміж за Михайла Грохольського (Michał Grocholski) (р.1705) — військового брацлавського суддю (1744) полковника Королівської армії. Саме до Грохольських далі переходить Вороновицький маєток ...
21 листопада 1748 року Вороновицям було надано королем Августом III права містечка.

Палац у Вороновиці очима Наполеона Орди. 1871 рік.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_6421_6424_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_6425_middle.jpg

Франтішек Ксаверій Грохольський

 
А ось й авіаційний зв'язок…) У другій половині XVIII століття маєток переходить до молодшого сина Михайла Грохольського, Франца (Франтішека) — Ксаверія (Franciszek Ksawery Grocholski) (у.1792) одруженого з Оленою Лесницкою (Helena Justyna Bożeniec-Leśnicka), спадкоємиця < a href = «http://www.sergekot.com/червоне/»> Червоного (в статті про Червоне см. її портрет) — а ми пам'ятаємо що і там, в Червоному, і тут у Вороновиці тісний зв'язок з авіацією! Тепер зрозуміло звідки ноги ростуть). Саме Франц-Ксаверій в 1780-90 роках будує той палац, що ми з вами тепер бачимо — в класичному стилі. Архітектором палацу був працівник Грохольських, на прізвище Лоренц або Лоренс (Lorenz or Lorens). Також можливим архітектором був Домініко Мерліні (Domenicо Merlini), який в 1774-1777 роках займав пост королівського архітектора і розробляв проекти палаців польським магнатам .. *
Син Франтішека Ксаверія, Ян Непомуцен (Jan Nepomucen Grocholski) успадкував і Вороновицю, і Червоне. Він мав трьох синів — Адольфа, Людгарда і Владислава. Старший син Яна, Адольф (1797-1863) був наступним власником маєтку. Учасник польського повстання 1831 року, засланий до Курська, він з усім тим уникнув конфіскації маєтку. Двічі одружений, потомства, однак, не мав. Деякі подробиці про Франца Ксаверія, його сина Яна Непомуцна і онука Адольфа (Adolf Norbert Erazm Grocholski) можна також прочитати на сторінці про Червоне

 
* трохи докладніше про Домініко Мерліні можна прочитати на сторінці про маєток Самчики

Ян Непомуцен Грохольский

Адольф Грохольский, син Яна Непомуцна Грохольского

Від Адольфа Вороновиця переходить до його молодшого брата Людгарда (Ludgard Bernard Grocholski) (р. 1840). Він був одружений на Марії Рогозінській (Maria Michalina Rohozińska) герба Абданк, вдові брата його, Владислава Грохольського. У поляків повстання справа сімейна, тому син, так само як і тато, знайшов своє повстання — 1863 року. Але як і у тата, у Людгарда маєток не конфіскували, однак по закону 10 грудня 1865 року маєток мав бути проданим.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_3008_middle.jpg

Згідно із законом тільки російському. Маєток купив Микола Можайський (Nikolai Mozhaisky), одружений на дочці адмірала Миколи Чихачева (admiral Nikolai Chihachyov), власника маєтку в Мурованих Курилівцях. Микола купив його до речі, в Одесі (ну як же без неї)) на торгах, в 1869 році. Людгард Грохольський виїхав до Австрії.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_3010_middle.jpg

Після скасування обмежень для поляків з придбання земельних угідь в 1905 році Грохольські виношували плани з викупу Вороновиці у Можайських, однак Перша Світова і переворот завадили цим планам.
Перед продажем Людгард побудував два флігелі на східній стороні маєтку, один з яких використовувався як стайні.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_3011_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_3013_middle.jpg

Центральний портик з пологими під'їздами для карет прямо до входу, чотирма парами корінфських колон і арками бель-поверху — основний елемент головного фасаду палацу.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_3007_middle.jpg

Ліве і праве крила палацу двоповерхові, на даху купола. У цьому крилі знаходиться чудовий овальний зал.

Дуже цікавий фриз по периметру будівлі. На центральному портику він досить звичайний і гармонує з капітелями корінфських колон ...

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_3014_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_3017_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_3015_middle.jpg

Зате на бічних крилах і далі, на парковому фасаді він .... бррр. Прикрашений черепами. По-моєму коров'ячі ...

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_3012_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_3021_middle.jpg

Жахливо? =)
Коров'ячі голови можна бачити в Царському Селі, на фризі павільйону «Концертний зал», що був збудованим Кваренги для Катерини Великої.

«Вороновиці — містечко Подільської губернії, Брацлавського повіту. Жителів 1256, дворів 185, церква, костел, синагога, 2 єврейських молитовних будинки. Двокласне народне училище, зі 168 учнями. При училищі фруктовий сад і город; учні вивчають садівництво, а учениці — рукоділля ; 4 водяні млини; поблизу містечка цукроваріння завод. » *
* Ф.А.Брокгауза, И.А.Ефрона. Енциклопедичний Словник i>

Вид з центрального портика.

Що стосується території навколо палацу, то будинок був оточений парком, закладеним в кінці XVIII століття за принципом французьких парків, де чітко позначалося, яке і де має рости дерево або кущ, як вони повинні бути підстрижені. Перед головним фасадом розбитий круглий партер, обнесений цегляною огорожею. З боку фасаду, від його середини йшла центральна алея, яку перетинали алеї трохи менше. На півночі парку розташовувався фруктовий сад, який оновлювався з покоління до покоління. Із західного боку парк межував із землями селян, зі сходу і півдня садибу оточував кам'яний паркан вздовж вулиць.

Частина збережених інтер'єрів палацу. 

У палаці 45 кімнат, загальною площею приблизно у 2500 кв. м. Інтер'єри деякі збереглися, але про це я можу судити тільки з чужих фотографій. Нам всередині побувати не вдалося ((. Ось що було всередині — «На першому поверсі розташовувалися вестибюль, гардероб, приймальня, служби, кухня, на другому — парадні кімнати, їдальня, кабінети, бібліотека, бальні зали, на третьому — житлові кімнати, спальні, приміщення для прислуги. Найбільш парадними та багато оформленими були зали південного крила другого поверху, де і донині зберігся скульптурний декор стелі. Овальний зал займає все крило, де проходили пишні зустрічі гостей. Він мав хори, розташовані над входом в павільйон. Приміщення було перекрито дзеркальним склепінням з великим овальним плафоном. в центрі купола звисали великі кришталеві люстри. По краях купола розташовані рельєфи, зображена крилата богиня Ніка та алегорична композиція з виноградної лози, композиції лева і левиці — символи сили та могутності. Над дверима розміщені напівоголені фігури Флори — богині весни та Геби — символу юності. Скульптурна пластика обох залів виконана на високому художньому рівні та надає інтер'єрам особливо святкового вигляду. У кімнатах був паркет з дерева різних сортів, мармурові каміни, в деяких — шовкові шпалери.
У палаці була значна колекція творів мистецтв, зібрана Грохольськими. Один з Грохольських, бувши в 1797 році в Римі та Ліворно, придбав 519 картин французької, італійської, голландської та фламандської роботи, можливо й оригінали Тиціана. Частина цих картин зберігалася в Вороновиці.
Під всім палацом є підвальне приміщення, перекрите напівциліндричними склепіннями. Прекрасна цегляна кладка підвалів і підземних ходів збереглася і до наших днів ». *
*atur.com.ua

упадок и разруха, так мемориальная табличка выглядела в 2008, и так — 2015...

Отже, Можайський. Микола Можайський, який викупив (за деякими відомостями, який виграв його в карти) маєток у Грохольського, незабаром помер і сюди переїжджає його брат, Олександр Федорович Можайський (Alexandr Fedorovich Mozhaisky). Незабаром він отримує посаду Брацлавського мирового судді. Олександр Федорович Можайський народився 9 (21) березня 1825 в сім'ї спадкового моряка, адмірала російського флоту Федора Тимофійовича Можайського. У 1841 році блискуче закінчив Морський кадетський корпус, причому не тільки як судноводій, але і як проєктувальник кораблів. Плавав на різних кораблях в Балтійському і Білому морях. У 1853 році він здійснив далеку подорож на фрегаті «Діана» з Кронштадта через Атлантику до Японії. Там «Діана» потрапила під цунамі, і незабаром затонула. Можайський, разом з лейтенантом Колокольцевим керував будівництвом шхуни «Хеда», створеної за кресленням з «Руського Морського збірника», врятованого під час аварії «Діани» з єдиною метою — повернутися на батьківщину. Якщо кому цікаво детальніше про це плавання, почитайте тут .

У 1858 році А.Ф. Можайський був направлений в Середню Азію, де взяв участь в Хівинскій експедиції, організовуючи її пересування по воді на спеціально побудованих судах. Після повернення з експедиції Можайський отримав чин капітан-лейтенанта. 1863 року у зв'язку зі скороченням чисельності флоту після Кримської війни, Можайський був звільнений у відставку і наступні 16 років служив в різних цивільних відомствах з проведення селянської реформи. У 1882 йому було надано звання генерал-майора, а згодом звання контрадмірала.
Але головне захоплення Можайського було абсолютно не кораблі, а повітроплавні машини ... Думка про створення літального апарату важче повітря з'явилася у Можайського ще в 1855 році, коли він почав вести ретельні спостереження за польотами птахів і повітряних зміїв. У 1876 році він сконструював великих повітряних зміїв, на яких, між іншим, сам літав! Двічі, в 1876 році. Але поступово він прийшов до переконання що необхідно будувати апарат, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Проте, будівництво першого у світі літака виявилося справою далеко не дешевою і для Олександра Федоровича не підйомнимою. Тому в початку 1877 року він вирішив «піддати свій винахід суду наукової критики, запропонувавши Військовому Міністерству використовувати свій проект для військових цілей в майбутній війні з Туреччиною». У 1877 році для розгляду проекту літака була утворена спеціальна комісія, до складу якої входив Д.І. Менделєєв, завдяки підтримці якого було вирішено відпустити винахіднику 3000 рублів на подальші роботи. Отримавши в результаті лише частину обіцяної суми (2192 рублі), попри труднощі та нужду, Можайський побудував модель аероплана, яка за свідченням сучасників, «літала абсолютно вільно і спускалася дуже плавно». Для того, щоб перейти до будівництва літака в натуральну величину необхідно було 18 895 рублів. 1878 року Можайський звернувся в Головне інженерне управління з проектом і описом літака. Комісія забракувала проект під приводом «явною незгодних його поглядів з думками закордонних авторитетів, котрі рекомендують сліпо наслідувати природі та покладають надії лише на апарати що махають крилами ...».

Креслення літака Можайского

Жодна з урядових організацій не погодилася фінансувати винахідника. У справу вступили особисті зв'язки. Завдяки допомозі військового міністра С.С. Лісовського (колишнього командира на фрегаті «Діана») Можайський отримав 2500 рублів. На отримані гроші Можайський замовив в Англії два парових двигуни у 20 і 10 к.с. Паливом служив газ. 3 (15) листопада 1881 року винайдений ним перший «повітряно-літальний снаряд» був запатентований. Залишалося зібрати аероплан і випробувати його в повітрі, але грошей у Можайського більше не було. Для виробництва деяких робіт винахідник звернувся по допомогу на Балтійський завод і отримав відмову. Через міністра Імператорського двору графа І. І.  Воронцова-Дашкова проект був поданий на розгляд Олександру III. Незабаром прийшла відповідь: «Височайше наказано відхилити прохання капітана 1 рангу Можайського». Консерватизм, за який так хвалять Олександра III, не завжди хороший, як виявилося. Аби не допустити відмови від своєї заповітної мрії, Можайський продав або заклав все, що мало цінність (навіть наручний годинник, обручки, столові ложки та формений сюртук!). На гроші, вторговані від продажу особистих речей і зайняті у рідних і зацікавлених осіб (солідну матеріальну допомогу надав прославлений герой російсько-турецької війни та середньоазіатських походів генерал Михайло Скобелєв), літак був побудований. До літа 1882 року «Жар-птиця» була готова до випробувань. 

Випробування проходили в Червоному Селі під Петербургом у присутності представників Військового відомства і Російського Технічного Товариства. Пілотував механік І.М. Голубєв (I.N. Golubev). Апарат вагою близько 930 кг летів зі швидкістю 11 метрів в секунду. При посадці було пошкоджено крило, а механік отримав травму. За задумом винахідника літак міг здійснювати посадку і на воду, для чого фюзеляжу була додана форма човна (на заході фюзеляжний тип літака буде винайдений тільки через 30 років). «Жар-птиця», як назвав свій аероплан Можайський, летіла на двох нерухомих крилах, закріплених щоглами, як двигуни були встановлені дві парові машини загальною потужністю 30 к.с, напрям польоту задавалося обертанням хвоста, а розбіг забезпечувався прикріпленим до човна візком. Можайський передбачив і установку аеронавігаційного обладнання: компаса, вимірювача швидкості, барометра-висотоміра, двох термометрів і прицілу для виробництва бомбометання. Літак був призначений для бомбардувальних і розвідувальних цілей. Нагадати що міг і для чого призначався прославлений літак братів Райт? ... Так хто перший? ...)
Нагадаю. Перший в світі патент на винахід аероплана ("летючки" як би називав його сам Олександр Федорович), належить Можайському. Піариться треба краще просто було ...
Для тих кому цікаво детальніше, пропоную ось цей матеріал.
Олександр Федорович Можайський помер в 1890 році, похований в С. Петербурзі, на Смоленському кладовищі.
Що стосується самих Вороновиць, то в кінці XIX століття тут було 320 будинків, в яких проживало 2035 жителів, були — православна церква, костел, два єврейських молитовних будинку, відділок поліції. У 1882 році було засновано двокласну народну школу, де до 1888 року було 5 вчителів і 167 учнів. Був у Вороновиці поштово-телеграфний пункт, аптека, чотири млини, проживало 72 ремісники. Поблизу містечка, в урочищі Лука в 1873 році був заснований бурякоцукровий завод. До кінця 1880-х він належав Степановському Товариству. При заводі була своя лікарня.

Олександр Федорович Можайский

Тепер тут музей авіації та космонавтики, бібліотека, взагалі — культурно-просвітницький центр. Це здорово. Історія установи починається в травні 1971 року. Тоді в Вороновицькій середній школі №1 ім. А.Ф. Можайського, що на той час функціонувала в колишньому палаці, на громадських засадах був відкритий музей авіації, який в різний час носив назви від Можайського до Гагаріна. Збереглися деякі особисті речі Можайського: портсигар і картина намальована самим А. Ф. Можайським.

Главный фасад, фотография примерно 1917

Після смерті Олександра Федоровича маєток відходить синові його брата Миколи, Миколі Миколайовичу Можайському (Nikolai Nikolayevich Mozhaisky). Саме він значиться в 1914 році власником Вороновиці та 3368 десятин землі.
У період володіння Можайського маєтком (1869 -1918 рр.) палац піддавався деяким змінам. До 1891 року з паркового фасаду були зняті балкон і лоджія, розібрана оранжерея, можливо, змінене планування. Партер перед головним фасадом звільнений від огорожі. На початок XX століття паркан навколо території зняли взагалі.

* Поместное Землевладение в Подольской губернии, В.К. Гульдман, 1898год

Вороновиця, знимок 1914 року.

Відомо, що під час Великої Вітчизняної війни в Вороновицях розташовувався німецький аналітично-розвідувальний відділ генштабу сухопутних військ "Іноземні Армії Сходу", яким командував з 1942 року знаменитий Рейнхарда Гелен. Поруч був управління Абверу і таємний загін під керуванням Ото Скорцені *.
Ось така насичена історія невеликого села вінницької області ...

* Евгений Шафранский "Зеркало недели" №23, 21 июня 2003

Вочевидь це і є залишки будівель, виконаних Адольфом Грохольським (2008)

вони ж з іншого боку і другий роки — 2015

Переходимо до паркового фасаду

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_6439_middle.jpg

Схема парку в Вороновиці.

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_6440_middle.jpg

Старина і все нищівна, але комфортна сучасність ...

Декор навколо вікна зберігся. Майже. (2008) а тут ще менше ... (2015)

Тут невеликий ризаліт, невідомо як він виглядав раніше — думаю на другому поверсі був невеликий балкончик за чавунною решіткою, а внизу — два фальш вікна. Одне з них, ліве, перетворено в дане вікно. Подумаєш, пам'ятник архітектури ...

Палац розташовується на височини, і його головний фасад дивиться на дорогу

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_6411_middle.jpg

Справедливості заради треба сказати, що за деякими джерелами* Олександр Федорович Можайський випробовував своїх повітряних зміїв не в Вороновицях, а на своїй дачі на Південному Бузі, в урочищі "Дубина". Але майстрував начебто тут. Однак інші ** пишуть що саме тут і літав.

* mycastles.com.ua
**atur.com.ua

А ось і Грохольські завітали — Яцек Грохольський, син Казимира, зі службовцями костелу. 2004 рік. Планів викупу колишнього фамільного маєтку у нього, схоже, немає.

ну ось така історія про будинок, небо та людей ...

ще трохи фотографій що не увійшли в розповідь:

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_6426_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_6443_middle.jpg

господарська будівля праворуч спереду якщо дивитися на фасад

музей авіації та без фотографій з неба — не може такого бути =)...

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/DJI00328_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/DJI00329_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/DJI00330_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/DJI00331_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/DJI00332_middle.jpg

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/DJI00333_middle.jpg

і... панорама на останок

переросток — https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/27.%20VORONOVITSA/IMG_6413_6417_middle.jpg

P.S. А так палац виглядав у 2018 році (фото Posterrr. wikipedia)

Ще раз висловлюю свою вдячність Сергію Котелко (http://www.sergekot.com/voronovitsa/), без матеріалів якого ця розповідь була б менш цікавою і наповненою.
Використаний матеріал сайту old.grocholski.pl та 
https://uk.wikipedia.org/wiki/Вороновиця#/media/Файл:Pałacc_Grocholskich,_Woronowica_P1520434.jpg