Спадщина. Висічка. Замок.

В цій місцині розташовано кілька санаторіїв, наприклад, "Лісова пісня", неподалік від озера. Враховуючи місцезнаходження Висічці, натрапити на нього не легко. Каньон річки ліворуч, розвалений костел з гніздом лелеки праворуч, і раптом на високому пагорбі, прямо перед тобою — ні, це не помилка, все вірно — башта справжнього замку. Ностальгуючи, жалкуєш найбільше, що такі несподіванні відкриття робляться все більш рарітетними. Що ж до замку в Висічці, то це, певно, найстрашніший приклад СУЧАСНОЇ людської безгосподарності, неуцтва та безголов"я. Але про все по порядку.

Про долю Висічки, яка в польських джерелах образливо називається Висучкою (Wysuczka), в перші століття існування поселення майже нічого невідомо. Хіба от те, що тут був оборонний замок, невідомо ким збудований.
"Батько" галичанського краєзнавства, Олександр Чоловський, припускав, що твердиня походить з початку XVII століття. Логічно: приблизно того ж часу маємо замки в Кудринцях чи Новосілках, які розташовані неподалік від Висічки.

На високому узгір"ї, неприступному з трьох боків, оточеному з заходу і з півдня протоком Драпака, що впадає в Нічлаву, й зараз видніються розвалини двох веж. Найбільш похиленою була східна сторона замкової гори, укріплена підпорною стіною з тесаного каменю — саме біля неї і виріс форпост. Замок був нерегулярним в плані, чотиристороннім, з чотирма кутовими вежами. В"їздна брама знаходилась з напільної північної сторони. Великою твердиня не була, в боях і війнах особливо не відзначилася.

На кожному куті височіла оборонна вежа. Увесь пагорб був оточений високим муром, залишки якого подекуди ще збереглися. З північної, рівнинної частини, було облаштовано ворота.  На цьому високому пагорбі, за часів  Руси, було древнє городище. А от перша згадка про нього відноситься до 1672 року, коли Поділля і замок зокрема, були захоплені турками. В замку деякий час, у 1675 році, перебував король Речі Посполитої Ян III Собєцький з військом, під час польсько-турецької війни.

Замок у Висічці є пам'ятником архітектури національного значення. В XIX столітті на замковому дворі височів пишний неоготичний палац у два поверхи. До нашого часу збереглися фундамент та частина підземелля палацу, десяти метрова, двоярусна, шестигранна південно-східна, та зруйнована вже в наш час північно-західна вежі. У першому ярусі південно-східної вежі збереглися прямокутні бійниці, а от бійниці другого ярусу під час будівництва палацу були перероблені у прямокутні вікна. Товщина стін башти 1,6 метра. Північно-західна башта також була у два яруси з бійницями. Під час будівництва палацу добудували ще два яруси з цегли. Бійниці перетворили у неоготичні вікна, завершення вежі зробили зубчатими. В 1991 році башту було зруйновано за рішенням сільради, через її "аварійний" стан.

Зараз від вежі залишився напівзруйнований один ярус з підземеллям. Від північно-східної вежі залишився лише фундамент, та поруч, залишки оборонного муру. Замок почав занепадати в кінці XVII століття. Про його власників у той час відомостей віднайти на вдалося. За часів перебування Поділля у складі Австро-Угорської імперії (1772 рік) власниками Висічки була родина Шимановських (не перевірено). В 1800 році замок переходить у власність родини Чарковських. Дружина Чарковського молодшого Марія Феліція Голейовська (Mariya Feliciya Golejewska) (1805-1893), через відсутність у шлюбі дітей, усиновила та зробила управителем замку Тадеуша Чарковського (Tadeusz Czarkowski) (1850-1945), родича по материнській лінії, додавши до його призвіща Голейовський. От в той час і було побудовано неоготичний палац між двома вежами. В замку було велике зібрання старовинних книг, зброї, картин, посуду, антикварних меблів. Після Тадеуша Чарковського-Голейовського, управителем замку став його син Кирил Чарковський Голейовський (Cyryl Czarkowski-Golejewski) (1885-1940).

У 1900 році замок зазнав великої шкоди від пожежі. Тодішній його власник Кирил Чарковський-Голейовський розібрав частину мурів, в'їзну браму, та засипав оборонні рови навколо замку. У 1910 році він провів реконструкцію палацу. Під час Першої світової війни замок не постраждав. В 1937 році Кирил Чарковський-Голейовський передав замок у власність своєму сину Кирилу Чарковському-Голейовському молодшому (1915-1988). В 1939 році, з приходом комуністів, замок було пограбовано. Велика частина цінностей замку згодом опинилася у власності російського письменника Алєксєя Толстого. 18 вересня 1939 комуністи заарештували Кирила Чарковського-Голейовського старшого, та вбили в київських застінках НКВД в 1940 році. Його синам, Кирилу та Тадеушу вдалося спастися втечею. Після Другої світової війни комуністи розібрали замок, залишивши лише фундамент, який було важко руйнувати. Було знищено і парк, що був розбитий на замковому пагорбі.  

Таким чином, на сьогодні збереглась лише масивна південно-східна 6-гранна двоярусна вежа. Збудована вона з пісковику на розчині з вапна. Докладний паспорт вежі з "Літопису Борщівщини":
Висота приблизно 10 м, ширина однієї сторони 5,3 м, товщина муру — 1,6 м. Бійниці прямокутні, з лучковими перемичками з тонкого вапняку. Первинну форму зберегли бійниці нижнього ярусу (бійниці верхнього розтесані у прямокутні вікна). Перекриття між ярусами було дерев'яне, не збереглося. Зі східної і південної сторін вежа у своїй основі укріплена кам'яною стіною. Стрільниці на рівні першого ярусу зберегли свою первісну форму, а на другому перебудовані у вікна розміром 1,5 на 1,7 м. 

Фото 1988/89

На відстані 84 м від цієї вежі знаходяться нещасні залишки південно-західної вежі. Ширина однієї сторони становила 4,3 м. Вона була оштукатуреною. Два верхні яруси на збережених фотокартках виглядають вкрай привабливо і нагадують обрисами башти Червонограду: добудовані у першій половині ХІХст. за пануючою тоді модою на готику, вони мали у завершенні зубці та неоготичні вікна. Тепер від вежі зберігся тільки мур на висоту першого ярусу. Можна зайти всередину нижнього ярусу, подивитись на напівциркульні перекриття стелі з розпалубками над трьома маленькими прямокутними бійницями.
На відстані 118 м на північ від південно-східної вежі із землі виглядає округлої форми кам"яний фундамент. Це залишки північно-східної вежі. Між цими вежами, по самому краю узбіччя, зберігся фундамент оборонної стіни.

Територія, віддана зараз під футбольне поле, а колись — під замок, величезна. Можливо, господарі твердині і не використовували весь пагорб, та їх нащадкам здалося, що без прегарної башти з місцевих футболістів скоріше вийдуть марадони та блохіни. Шкода. Замковою горою гуляють коні — білі та гніді, гарні, вгодовані. Тут же, поруч, на землі де-не-де трапляються конячі ж кістки у великих кількостях. Кругообіг коней в природі...

ще трошки архивного

палац, 30 роки прошлого віку

Погляд на останок

Джерела:
relicfinder.info
castlesua.jimdo.com
castles.com.ua
nac.gov.pl
kresy.pl
polona.pl
google.com
pslava.info
https://www.facebook.com/photo/?fbid=526060526192534&set=a.214117807386809

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища. 

найпрофесійніший сервис з ремонту квадрокоптерів в Україні
 

ну як то так =))