Спадщина. Турильче. Латинська церква св. Яна Непомука. Експедиція 2016 року.

В Турильче варто приїхати заради храму св. Яна Непомука (відомому як Петропавлівський). Так, дійсно, в кожному селі навколо збереглися старі римо-католицькі церкви, але на наш погляд храм в Турильче – найгарніший. Щоправда, жодна фотографія не передасть вам відчуття його величі. Треба лише їхати та дивитися! Тим більш, умови дозволяють. Село хоч і не на трасі, але дорога до нього гарна: це та, що веде зі Скали-Подільської через Нивру на Гермаківку.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Турильче вперше згадується в письмових джерелах у 1462 році. За півтисячоліття своєї історії село ні чим особливим не виділялося серед інших сіл Борщівщини. Входило до складу маєтків Сатанівського ключа, власниками якого були Синявські, а згодом – Чарторийські та Любомирські. Наприкінці XVIII століття перейшло до Потоцьких, які незабаром продали Турильче родині Івановських, у власності яких село перебувало до трагедії 1939 року. В серединні XIX століття Івановські спорудили в селі скромний двоповерховий палац, які був зруйнований за Першої світової війни. Його рештки ще можна було побачити напередодні Другої світової.

У 1935 році на парафії, куди входили також села Вербівка, Пилипче, Слобідка та Трійця, було 950 греко-католиків, 501 римо-католик та 50 євреїв. Тепер у Турильче проживають 685 дорослих осіб, з яких греко-католиків – тільки 39".

Храм в Турильче постав у 1871 році. Для маленького села з населенням трохи більш як 700 мешканців храм виглядає досить великим. І величним одночасно. Шкода лише, що від тої величі з кожним роком залишається все менше і менше. Служба в храмі не правиться з часів війни. Попасти в середину можна як через відчинений центральний портал, так і з бокового ходу через захристя.

Апостоли Петро та Павло в нішах на фасаді:

Романо-готичні вікна

А всередину храму все ж варто попасти. Там дивом зберігся вівтар з розп'яттям та апостолами по боках. Всупереч тому, що католиків в селі немає, хтось приносить до вівтаря живі квіти. І то вже добре.

Збереглися і залишки амвона, і ніші для ікон. А ось дах, напевне, незабаром завалиться.

За інформацією від Сергія Каліберди -… цей храм мав ім'я св. Яна Непомука, був освячений у 1872 році, Тернопільська обл., Борщівський повіт, Язловецький деканат, згідно з шематизмом. В костьолі був орган львівського майстра Яна Слівінського, побудований десь у 1878-1879 роках… От хорів в костелі нічого не залишилось, так що яким мав би бути орган навіть не можливо уявити.

завершуємо прогулянку та йдемо на вулицю до каплички

Погляд на останок

P.S. Виходячи з пошуку в польському сегменті даних по костьолах, освяченим на честь св. Яна Непомука, костел таки носить ім'я цього святого, не дивлячись на фігури Петра і Павла на фасаді.

"...Neogotycki kościół parafialny pod wezwaniem Jana Nepomucena, fundacji Jana Starzeńskiego, zbudowany w 1871 roku, wzniesiony z kamiennych ciosów na planie prostokąta. Po 1945 roku zamknięty, obecnie nieużytkowany i zdewastowany. Nie wiadomo, czy wewnątrz zachował się jakiś wizerunek Jana N. Na fasadzie umieszczono kilka rzeźb, ale żadna z nich najprawdopodobniej nie jest Janem..."

Джерело:
zvistka.net.ua