Максим Рітус: Спадщина. Тучин. Спасо-Преображенська церква. 1730. Експедиція 2017 року.

Преображенська церква 1730 року. Дерев'яна, на кам'яному фундаменті, тризрубна, триверха, з прямокутним бабинцем, квадратним нефом і пятістенною апсидою. У плані і обсязі неф перевершує бічні зруби. Внутрішній простір кожного зрубу розкривається вгору чергуванням архітектурних форм, що створюють конструкцію перекриття, яка відрізняється від традиційних прийомів дерев'яного зодчества Волині і тяжіє до народної архітектури Лівобережжя. Два світлових призматичних восьмерика чергуються з пірамідальними заломами. Вирішальну роль в організації внутрішнього обсягу споруди грає перший залом. Бабинець відкривається в центральний обсяг широким вирізом, верхня частина якого має хвилястий контур. Зовні заломи покриті дахами з карнизом великого виносу. Пам'ятник належить до волинської школи дерев'яної архітектури.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Церква, збудована 1730 року, розміщується серед житлової забудови в північній частині села і відіграє роль архітектурного акценту лише в межах прилеглої території. Попри пізніші перебудови, в архітектурі споруди збереглися всі найголовніші особливості первісного вирішення, за винятком опасання, розібраного в 1864 році й заміненого на розвинений карниз, який оперізує тепер нижній ярус будівлі.

Композиційну основу пам'ятки становлять прямокутний, витягнутий у поздовжньому напрямку бабинець, квадратна в плані нава та гранчастий вівтар, послідовно розташовані по осі захід – схід. Ці зруби перекриті розвиненими двозаломами: верхами восьмигранної форми, увінчаними світловими ліхтариками з декоративними маківками.

всередину нам потрапити не вдалося, тому поглянемо на інтер'єр завдяки сайту "Наша парафія"

Всупереч традиційному характеру композиційної схеми тридільного триверхого храму, в архітектурі Спасо-Преображенської церкви відбилася барокова спрямованість загального вирішення, властива волинській архітектурно-будівельній школі XVIII століття. Це проявилося насамперед у помітному збільшенні висоти споруди та посиленні вертикальних пропорцій її найголовніших елементів. Не менш показова й загальна тенденція до ускладнення об'ємно-просторового та художньо-декоративного вирішення: пластична форма багатоступеневих верхів в інтер'єрі, різноманітність форм та розташування вікон тощо.

На північний захід від храму розташована двоярусна дерев'яна дзвіниця, зведена в 1879 році на місці старої. Попри нижчий художній рівень цієї пам'ятки та її стилістичну несумісність зі Спасо-Преображенською церквою, вона відіграє певну роль у просторовій організації комплексу.