Спадщина. Тучин. Римо-католицька церква святої Трійці й святого архангела Михаїла. Експедиція 2017.

На північ від древнього Дорогобужа, на правому березі Горині, височить Тучин — центр однойменної сільської ради Гощанського району. Нині село, а в історичних хроніках містечко (м'ястечко). Тучин розташований на місцевості за 26 км від обласного центру — м. Рівне, за 16 км від райцентру — древньої Гоїці. Через Тучин пролягають шляхи Рівне-Тучин-Гоша-Острог, Рівне-Тучин-Великі Межиричі, Острог-Гоша-Тучин-Костопіль.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Точних даних про походження назви немає. За народними переказами, назва "Тучин" походить від слова "туча". Нібито часті напади татар нависали, як грізна туча.
Існує й інший переказ про назву села. Нібито один із князів, що володів Тучином, отримав у нагороду чин і радісно виголосив: "Тут і чин". Деякі старожили схиляються і до такої думки: якщо нашим краєм володіли Острозькі, Любомирські, Корецькі і т.д., то, можливо, володарем або засновником Тучина був якийсь Тучинський. Таке прізвище в Україні зустрічається донині. А от про давнього Тучинського, з яким, можливо, пов'язана назва села, нічого не відомо. Територія Тучина заселена здавна. На його околицях виявлено Давньоруське городище (місцевість у районі радгоспного ставка). Сама природа сприяла поселенню древніх жителів на цьому місці й розселенню навколо городища. Якщо пройтися сучасним Тучином, то можна й нині віднайти природні і штучний вали, які служили жителям оборонними спорудами.

Природні вали утворювали три річки, що омивали Тучин з трьох сторін. З четвертої сторони жителями був насипаний штучний земляний вал і встановлено троє воріт. Тільки через них можна було потрапити в поселення. І то по містках, які опускалися і піднімалися. Укріплений таким чином Тучин важко було взяти пішим, а тим більше кінним загонам. З XVI ст. Тучин відомий як резиденція роду князів Пуцятів. Представниця роду Ганна Пуцятчанка пов'язала свою долю з королівським маршалом Богданом Семашком. І коли вдруге виходила заміж за Масальського, як посаг Тучин вона відписала саме Б.Семашку. До цього ж ключа належали також Пустомити і Коростятин (Малинівка).

Згідно опису Луцького замку, Богдан Семашко з 1545 року постачав усім необхідним замкові городні. Це перша письмова згадка про Тучин. А вже в 1576 р. містечко належало Олександру Семашку. Він, як брацлавський каштелян, платив у державну казну з 29 димів по 10 грошей, 5 садів по 4 гр., 4 городів – по 2 гр., 2 млинових коліс — 12 грошей, від виготовлення горілки — 12 гр., від корчми – 12 гр. Із перерахованого видно, що Семашки ревно виконували закон про сплату податків.

Після смерті Олександра Семашка право власності на Тучин отримав внук Богдана Семашка — Микола Семашко. Одружившись з Анастасією Малинською, каштелян мав двох дочок і видав Маріанну заміж за червоноградського старосту Станіслава Даниловича, а Катерину — за брест-литовського воєводу Ойстаха Тишкевича. Тучин і був потім успадкований Даниловичами і Тишкевичами. Причому спадок був поділений на дві частини. Пізніше по лінії Даниловичей Тучин переходить у спадок сім'ї львівського старости Яна Цетнера, а потім сімейству великого коронного стражника Юзефа Потоцького. А вже київський воєвода й бельський староста Франтішек Салези Потоцький за 625 тисяч злотих продав Тучин коронному підстолію Станіславу Любомирському, який на той час мешкав у Ровно, і 755 року, в момент поділу багатства коронного підеголія Станіслава Любомирського на окремі посагові частини, його сини продали Старий і Новий Тушин, Шубків і 9 фільварків серадзькому воєводі (керівнику області, округу) Міхалу Валевському за 600 тис. злотих.

Міхал Валевський (1735-1806) був прихильником короля Станіслава Августа, але потім став на бік російського царського уряду й увійшов до складу Тарговицької (Торговицької) конфедерації, яка намагалась ліквідувати реформи Чотирирічного сейму. Коли російські царські війська були введені на територію Польщі й відбувся її другий поділ, Міхал Валевський, маючи хороші стосунки з російською владою, осів у Тучині. Відомо, що не цурався він меценатства, підтримував католицьку віру, побудував на місці знищеної пожежею у 1786-1796 рр. нову споруду парафіяльного костьолу святої Трійці й святого архангела Михаїла.
У 1790-1798 рр. М. Валевськнй за проектом архітектора Фалендина Мерка зводить палац. Стінний розпис у палаці виконав учень Юзефа Маньковського Бурдлевич, а штукатурні роботи — підмайстер Пробст.

Після смерті серадзького воєводи Тучин успадкував його сип Юзеф (помер 1813 р.). Потім маєток перейшов до сина Юзефа Міхала (помер бл. 1869 р.). Син Юзефа Міхал Валевський був одружений двічі: з Октавією Ленкевич з Гощі (перший шлюб) і Омалією Четвертинською (другий шлюб). Від другого шлюбу в Міхала було двоє синів: Юзеф і Міхал-молодший. Вони й були останніми володарями Тучина з роду Валевських.
З моменту побудови палацу до кінця життя воєводи Тучин наповнювався гомоном прийомів, балів, маскарадів, забав. А коли в 1806 році Міхала Валевського не стало, все піддалося змінам. Палац згорів. Руїни спаленого палацу розібрали наприкінці XIX ст., за російських часів.

Но вернемось до храму. 
У 1614 році (за іншими даними — бл. 1590 р.) при Миколі Семашку було збудовано парафіяльний костьол святої Трійці й святого архангела Михаїла. Костьол неодноразово горів. Хроніки свідчать, що перша пожежа сталася 1649 року в період визвольної війни 1648-1654 рр. Пам'ятних 1648 і 1649 років козаки з війська Богдана Хмельницького відвідали Тучин. Магнат Я. Радзивілл писав, що шляхту охопив жах і "без будь-якої охорони залишили козакам З'яслав, Острог, Межиріч, Тучин"... Містечко кілька разів переходило з рук у руки воюючих сторін. Тому й не дивно, що горіло.
Після підписання в 1667 р Андрусівського перемир'я і повернення поляків храм був відновлений.

Відомо, що за володіння Семашків Тучин був поділений на дві частини — Старий і Новий Тучин. У народі досі існують назви: Старе і Нове місто, Тучин-1 і Тучин-2. На території Тучина споруджено католицький костьол, Свято-Преображенську церкву, церкву Святої Параскеви. Три храми перераховано в хронологічній послідовності їх побудови. Дивним є те, що Свято-Преображенська церква й костьол споруджено на території Нового Тучина, а церква Святої Параскеви — на території Старого. Як це так, що Новий Тучин представлено храмами, які побудовані раніше, а Старий — тільки храмом, що відсвяткував своє 100-ліття? А справа ось у чому. Микола Семашко проживав на території Старого Тучина. Задумав він збудувати костьол. Місце для споруди підбиралося, щоб костьол своєю величчю був видний здалеку. Таким місцем, де з задоволенням майстри звели б храм, було місце, де стоїть зараз споруда церкви Святої Параскеви. Но вже на той час попередній православний храм на цьому місці стояв. Будівничі костьолу змушені були шукати інше місце. І знайшли його в Новому Тучині. Прийшлося розширити вал, довезти землю й тоді звести костьол. Його дійсно звели там і так, що дану споруду видно з усіх кінців.

Найбільшим руйнувань храм піддався в роки Другої світової війни, оскільки служив укриттям для оборонялися червоноармійців, загарбники цілились по вікнах, отож середина церкви була майже знищена. Гітлерівці, мабуть, думали, що в такій святині повинні ховатись люди. Але ця споруда була така міцна, що навіть артилерія не змогла знищити її. І дотепер хпам стоїть на високому пагорбі нашого мальовничого села.
Біля церкви знаходився цвинтар. Забезпечені поляки будували там склепи, а біля кожного склепу знаходилась  маленька сімейна капличка.
Тут була й невелика хатинка, де жила сімейна пара, без дітей. Вони доглядали могили, садили квіти, замітали.Тому цвинтар був дуже охайний. Зараз тут непролазні хащі…
Близько до храму підходити небезпечно, бо може зірватися цегла.  Поляки хотіли відновити храм,але представники радянської влади не дозволили цього зробити. Десь років 10 тому (якась) експертна комісія дала заключення: церква відновленню не підлягає.
Після війни Троїцький храм не відновлюється — до сих пір він напівзруйнований, горілий і розстріляний, варто як пам'ятник людського забуття про своє минуле ...

2023 рік. В храмі почали прибирати сміття і зававли...

Джерела:

lagao.narod.ru

doroga.ua

biblioteka-tuchin.narod.ru

Фейсбук група "Славний Тучин"